Аналіз результатів дослідження з формування культури мовлення студентів філологічних факультетів. Вивчення та наукове обґрунтовування системи педагогічних умов, яка забезпечує необхідний рівень культури мовлення студента та допомагає його адаптації.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукОсновною державною структурою, що формує майбутнє суспільство, є школа, вищі навчальні заклади, вчителі, викладачі, а мова, культура мовлення, мовленнєва діяльність є тим особливим ланцюгом, що звязує минуле й сучасне та допомагає здійснювати послідовний соціальний поступ до майбутнього. Виникає безліч соціально-педагогічних запитань у звязку з проблемою культури мови й мовлення тому, що через слово надходить майже вся інформація від однієї особи до іншої, а словесні методи є провідними в системі дидактичних і виховних засобів впливу. Реально існують суперечності між обєктивними соціально-політичними можливостями вивчення і впровадження державної мови в практику офіційного і приватного спілкування та досягнення бажаного успіху в діяльності і невмінням (педагогічною безпорадністю) спеціалістів користуватись мовленнєвими засобами впливу на інших людей з метою встановлення бажаних відносин та досягнення успіху в розвязанні своїх службових (спеціальних), громадських та власних проблем. В нашому дослідженні розглядається культура мовлення студента як інструмент гармонійного входження і пристосування до довкілля, встановлення контакту з учнями та їхніми батьками, як умова соціалізації і досягнення злагоди. Робоча гіпотеза наукового пошуку полягає в припущенні того, що ефективність формування культури мовлення студента-філолога з метою його соціалізації буде підвищуватись, якщо поєднувати вивчення рідної державної і іноземної мови, створювати ситуації для застосування знань у практичній навчально-виховній діяльності в період педагогічної практики, а також через використання ділових ігор, проведення фрагментів уроків, виховних розважальних заходів, навчальних вистав.У першому розділі “Формування культури мовлення студентів як соціально-педагогічна проблема” проаналізовано різні підходи до визначення сутності культури мови й мовлення особистості, відбору змісту й методики підготовки студентів-філологів - майбутніх вчителів, розкрито сутність основних понять культури мовлення. Одним із перших педагог Я.А.Коменський (1592-1670) у книзі “Велика дидактика”, в підручнику з латинської мови, у посібнику для батьків “Материнська школа” визначив триєдине завдання, суть якого полягає у вихованні віри й благочестя, високої моральності та опанування мовою і науками. І.Г.Песталоцці (1746-1827), який більш, як 50 років віддав вихованню і навчанню дітей, звертає увагу на те, що основними засобами розвитку дітей є мистецтво співу, мови (мовлення), читання, малювання, а також письмо, рахунок і вимірювання. Великий внесок в теорію освіти й навчання та в методику вивчення мови як засобу соціалізації зробив К.Д.Ушинський (1824-1871). Досліджуючи стан мовної культури учнів і студентів, вони створили певну систему навчання і розвитку культури мови та запропонували її як нормативну.У Загальних висновках викладено основні теоретичні та практичні результати дослідження, як-то: 1. Мова як засіб вираження думок, намірів, почуттів є основним фактором, що забезпечує відповідний контакт між людьми в службових, громадських і приватних умовах. Застосування будь-яких методів, навчальних прийомів відбувається за допомогою слова, мови спеціаліста-філолога. Слово є провідним елементом усіх інших педагогічних і соціальних засобів впливу на особу під час спілкування, розвязання різних життєвих проблем, звернення з пропозиціями, прийняття ухвали.