Дослідження знань, вмінь, навичок та професійно важливих психологічних якостей, які повинні набути курсанти у процесі навчання. Суть комунікативних властивостей особистості. Спілкування як основний зміст професійної діяльності працівника карного розшуку.
Аннотация к работе
Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справОдним із головних завдань, що стоять перед вищими навчальними закладами Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - ВНЗ МВС України), є організація психолого-педагогічного процесу, спрямованого на формування високої професійної підготовки випускника - майбутнього працівника карного розшуку. Безумовно, в рамках нашої статті ми не зможемо розглянути розвиток у курсантів факультету кримінальної міліції ВНЗ МВС України всіх вищеперелічених видів компетентностей, тому пропонуємо зупинитися на розгляді розвитку організаторської та комунікативної компетентності майбутніх оперуповноважених у процесі навчання у ВНЗ МВС України. Комунікативна компетентність визначає якість спілкування особистості та включає такі складові як комунікативні властивості особистості, що характеризують розвиток потреби у спілкуванні, ставлення до способу спілкування та комунікативні здібності - здатність володіти ініціативою в спілкуванні, виявляти активність, емоційно відгукуватися на стан партнерів по спілкування, формулювати і реалізовувати індивідуальну програму спілкування. Таким чином, комунікативна діяльність працівників карного розшуку висуває до них вимоги володіти такими знаннями та вміннями: а) знання прийомів, правил та методів спілкування з різними категоріями громадян; особливостей спілкування та впливу на особу для досягнення позитивних результатів; «жаргону» різних прошарків населення; основ соціальної психології спілкування і міжособистісних стосунків; соціально-психологічного підходу до розуміння особистості; індивідуально-психологічних властивостей індивіда й зовнішні поведінкові прояви; психології міжособистісної взаємодії; загальної характеристики впливу у міжособистісній взаємодії; психології переконувального впливу; механізми та ефекти міжособистісної перцепції тощо. б) вміння здобувати відомості, що мають оперативний інтерес; встановлювати психологічний контакт з опонентом; обмінюватися інформацією; здійснювати необхідний комунікативний вплив один на одного; слідкувати за поведінкою опонента під час спілкування; адекватно оцінювати власні можливості та можливості партнерів по комунікації; перевтілюватися та грати різні соціальні ролі; відстоювати в процесі спілкування свою точку зору й переконувати співрозмовників; звязно і логічно висловлювати свої думки в розгорненій формі (доповідь, виступ, звіт); знайти оптимальну форму і «позицію» спілкування, «маніпулювати» співрозмовником; швидко знайти потрібний тон, доцільну форму спілкування залежно від психічного стану й індивідуальних особливостей співрозмовника; швидко і достовірно пояснити критичну ситуацію іншому, приховуючи при цьому істинні наміри; здійснювати вербування негласних співробітників, що представляють оперативний інтерес; здобути необхідну інформацію шляхом спілкування сприйняття інформації через зміст мови, невербальні сигнали, письмові зображення; контролю за передачею та отриманням інформації; створення умов переробки інформації, продовження спілкування; взаємовпливу і взаємодії між субєктами у правоохоронній діяльності; комунікативного психологічного впливу на негласних співробітників; психофізіологічної витривалості у процесі конфліктної комунікації; запамятовувати і своєчасно відтворювати найдрібніші деталі ситуації спілкування, по яких згодом можна скласти цілісний образ; користуватися психологічними прийомами (мовленням, мімікою, жестами) для підвищення ефективності встановлення контакту при професійному спілкуванні; прогнозувати розвиток комунікації та попереджувати власне попадання у «психологічні пастки» тощо. Таким чином, організаторська діяльність працівників карного розшуку висуває до них вимоги володіння такими знаннями та вміннями: а) знання організації оперативно-розшукової діяльності, узгодженості та координації дій усіх учасників оперативно-розшукового процесу; психології колективу, яке дає змогу правильно спрямувати організаційні зусилля; завдань кримінальної міліції у системі ОВС і організаційно-правові основи їх діяльності; основ управління в органах внутрішніх справ; порядок оформлення і використовування відомостей, отриманих у процесі оперативно-розшукової діяльності; нормативних документів, що регламентують порядок планування та звітність, тощо.