Педагогічне керівництво процесом формування комунікативної культури школярів в умовах дозвілля. Положення про координацію діяльності педагогів-організаторів дозвілля, педагогів шкіл і батьків. Сформованість комунікативної культури молодших школярів.
Аннотация к работе
КИЇВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв. Поплавський Михайло Михайлович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри державного управління. Чачко Ада Семенівна, Київський національний університет культури 02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м.Розвиток засобів масової комунікації і викликані ним зміни в житті суспільства і окремого індивіда обумовили потребу в осмисленні комунікативної культури як соціально-культурного феномена багатьма науками: філософією, культурологією, соціологією, психологією, педагогікою, лінгвістикою, іміджелогією, політологією, що засвідчує необхідність його міждисциплінарного вивчення. З розвитком техніки, у звязку з соціальними, політичними, економічними змінами, трансформаціями в системі культурних цінностей змінювалась і специфіка комунікацій у їх змістовому, формальному, технічному аспектах, що актуалізувало нові завдання і напрями дослідження комунікативної культури. Значення цих досліджень для розвязання сучасних педагогічних проблем полягає у тому, що вони дають змогу, з одного боку, більш цілісно уявити комунікативну культуру як предмет педагогічного аналізу, а з іншого - осмислити педагогічні проблеми в контексті комунікативної проблематики. Хоча комунікативна культура вивчалася у звязку з проблемами професійної культури вчителя, вивчення іноземних мов, корекції поведінки, організації навчання, фахової підготовки студентів і т. ін., специфіка її формування в умовах дозвілля не стала предметом спеціального розгляду. уточнити категоріальний апарат дослідження, науково обґрунтувати систему понять: “культура”, “комунікативна культура”, “комунікативна культура особистості”, “комунікативне середовище”, “комунікативна компетентність”;У першому розділі - “Теоретичні засади формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля” - на основі порівняльного теоретичного аналізу уточнено категоріальний апарат, запропоновано ієрархічну модель комунікативної культури як предмету педагогічного дослідження, сформульовано теоретичні положення, що є вихідними в розробці методики формування комунікативної культури особистості в умовах дозвілля. Показано, що у співвіднесенні з поняттям “культура” комунікативна культура може бути розглянута в трьох аспектах. Так, у контексті протиставлення культури природі комунікативна культура може розглядатись як окремий випадок комунікації. Якщо ж розглядати культуру як системоутворюючий, інтегруючий соціум чинник, то комунікативна культура виявляється тотожною культурі як такій. У цьому аспекті комунікативна культура по суті може ототожнюватися з культурою як такою (оскільки культура є фактором, що інтегрує соціум) чи являти собою одну з проекцій розгляду останньої в її цілісності.Вивчення проблеми формування комунікативної культури особистості може здійснюватись через її співвіднесення з загальною культурою особистості і комунікативною культурою. Аналіз стану формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля дав змогу виявити такі негативні сторони цього процесу: переважання “стихійних” форм соціалізації дітей у дозвіллєвій діяльності (здебільшого в так званих “вуличних” групах і в ході перегляду телевізійних програм); перевага споживацьких форм дозвілля над творчими; недостатня залученість молодших школярів до педагогічно організованого дозвілля; низька активність батьків в організації дозвіллєвої діяльності дітей. Ефективність педагогічного процесу, спрямованого на формування комунікативної культури молодших школярів, може бути підвищена шляхом реалізації педагогічних умов, які можуть бути згруповані у три ієрархічно співвіднесені блоки, повязані: з педагогічним супроводом інкультурації; з специфікою інкультурації в умовах дозвілля; з віковими особистостями молодших школярів. В цілому педагогічна модель формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля може бути представлена такими її складовими: теоретична (ієрархічна) модель комунікативної культури як предмета педагогічного аналізу; педагогічні умови формування комунікативної культури молодших школярів; технологія проектування і впровадження культурно-дозвіллєвих програм; методичні вимоги до реалізації кожного з етапів розробленої технології.