Побудова часо-просторової моделі історичного розвитку архітектурної колористики Харкова від заснування міста до сучасного стану. Визначення напрямків розвитку моделі на шляху до підвищення естетичного рівня архітектурно–художнього образу сучасного міста.
Аннотация к работе
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектуриРоботу виконано в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури Міністерства освіти та науки України, кафедра урбаністики. Науковий керівник доктор архітектури, професор Кравець Володимир Йосипович, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, зав. каф. образотворчого та декоративного мистецтва Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Єжов Валентин Іванович, Київський Національний Університет будівництва та архітектури, завідувач кафедри основ архітектури кандидат архітектури, доцент Трегуб Наталія Євгенівна, Харківська державна академія дизайну та мистецтв, кафедра “Інтерєр та обладнання” Виявлені у дослідженні закономірності розвитку системи колористичного архітектурно-художнього образу міста, свідчать про існування сталих системотворчих традицій колористичного формотворення. Установленные автором закономерности развития системы колористического архитектурно - художественного образа города, говорят о существовании устойчивых системообразующих традиций колористического формообразования Харькова, которые последнее время испытывают разрушительное влияние, с одной стороны от агрессивной серости гигантских крупнопанельных районов - спален, отражающих унифицирующую тоталитарную идеологию, а с другой, от не менее агрессивной кричащей пестроты вторгшихся в ткань города элементов колористики архитектурного дизайна, отражающих рыночную, конкурентную идеологию.Здавалося б, раціонально організована діяльність на благо усього людства виявилась ірраціональною та непередбачуваною за своїми наслідками, які ставили під сумнів подальше існування як окремої людини ,так і усього людства у цілому. Універсалізація усіх багатьох проявів життя всього суспільства і окремої людини призвела до створення архітектурних комплексів, які залишають відчуття похмурої нудьги. Виходячи з викладеного вище, колористика архітектури Харкова становить у цьому аспекті цікавий матеріал, оскільки, з одного боку колористика міського середовища переживає глибоку кризу, а з іншого боку архітектура міста має величезний історико-культурний потенціал, який можливо виявити засобами колористики. Питання дослідження кольору як однієї з категорій архітектурної форми та художньо - композиційного засобу в архітектурі, а також питання застосовування архітектурної поліхромії в масштабі житлових районів і міст висвітлюється в працях І. Колір - це соціокультурне явище, і сприйняття його людиною обумовлено приналежністю останньої до певної суспільної та етнічної групи, в культурному середовищі якої були сформовані кольорові символи подій реального життя.У першому розділі “Стан досліджуваності колористики Слобожанщини і Харкова та методика дослідження”, розкрито стан вивченості проблеми архітектурної колористики у сучасній науковій теорії та практиці, дана загальна характеристика методики проведених досліджень, проведене дослідження кольорового клімату природного середовища України, колористики української народної архітектури, а також історичного розвитку архітектурної колористики українського міста. Трегуб, які досліджували колір, як засіб архітектурної композиції і категорії архітектурної форми, а також на праці Азізян, В. В той же час, на відміну від монотонного рельєфу північного заходу і південного сходу, рельєф в цій зоні помітно змінюється від Карпатських гір і глибоких річкових каньйонів Поділля до переважно пласкої поверхні Слобожанщини, змінюючи домінування зеленого (рослинність) на домінанту синього (небо) кольору у краєвиді. Ці кольори містились в кольорах житлових, культових і оборонних споруд та кольорах неба. В цей період архітектурна колористика Харкова базується на гармонійній контрастній гамі (трійці) червоно-помаранчевого, жовто-зеленого та синього кольорів (який зявляється в 40-х роках XIX ст.) (L = 36 п), а також на гармонійній контрастній гамі жовтого та синього кольорів (L = 54 п).Так, початок кожного періоду розвитку архітектурної колористики Харкова починався з домінування у архітектурній палітрі новобудов та у кольорах перефарбованих існуючих будинків червоного кольору. Кольори природної зелені, завдяки сезонній динаміці змін від жовтого до червоного та зеленого і жовто-зеленого, складають гармонійні гами як з червоним, так і з червоно-помаранчевим кольором. Аналіз кольорової палітри архітектури Харкова на протязі усього періоду існування міста показав, що домінуючі кольори стін будівель різного функціонального призначення відтворювали як кольори архітектури слобожанського народного житла, так і кольори, поява яких обумовлена взаємодією колористичного рішення архітектури цього житла і добовими змінами спектрального складу сонячного світла.