Вироблення системи уявлень про надлюдину в перехідний культурно-історичний період від античності до християнства в контексті монтанізму, гностицизму та христології. Аналіз закладу основ догматичного богослов’я. Розгляд посередництва між богом і людиною.
Аннотация к работе
ФОРМУВАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ПАРАДИГМИ НАДЛЮДИНИ НА ЗЛАМІ ДВОХ ЕПОХ - АНТИЧНОСТІ Й ХРИСТИЯНСТВАНайдавніші концепції Надлюдини з’ явилися в межах античної міфології та філософії, а основні культурно-історичні типи сформувалися в контексті кризових перехідних епох, зокрема на зламі античності та християнства й були обумовлені творчою спрямованістю колективної свідомості на генерування нових культурних змістів і напруженою концентрацією внутрішніх сил цілого покоління об’ єднаного спільними культурними цінностями й світобаченням у прагненні подолати кризові явища. Поснов, стверджує, що людину гностики розглядали як мікрокосм, який складається з духу, душі й тіла, шо в них у різній мірі віддзеркалилися три принципи універсаму - бог, деміург і матерія. У звязку з чим гностики розподіляли людей на три класи: пневматиків, у яких переважав божественний дух; психіків, у яких духовне і матеріальне начало були змішаними; соматиків, у яких панувало матеріальне начало. Лосєва, вистачило сміливості вчити про боголюдську особистість, але вони не довели створений ними образ до матеріально-земної й фізично-тілесної сфери, їм також забракло смирення перед земною боголюдською суттю Христа, оскільки гностики вважали, що людина спасеться і без цього, тільки на підставі власних пізнавальних здібностей, адже вони і так вважали себе синами Божими, єдинокровними братами Христа, що можуть порятуватися на шляхах лише одного людського гносису. Таким чином, у перехідний культурно-історичний період від античності до християнства в контексті монтанізму й гностицизму та христології, яка формувалася як філософська реакція на ці єретичні вчення, закладаючи основи догматичного богословя, складається релігійно-філософська парадигма Надлюдини як Боголюдини, в якій акцентуються такі риси як аскетизм, фізична й духовна досконалість, мучеництво, святість, здатність до беззастережної всеохоплюючої любові, богоподібність.