Концептуальний вплив технологій ЗМК на громадську думку. Умови легітимації політичної влади. Інформаційний простір суспільства. Засоби масової комунікації. Регулятивно-програмуюча і енергетично-мобілізуюча функція психіки. Селекція символів пропаганди.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРоботу виконано на кафедрі теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: політичний комунікація пропаганда доктор філологічних наук, професор РІЗУН ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ, завідувач кафедри теорії масової комунікації, директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор КАРТУНОВ ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ, завідувач кафедри міжнародної інформації Університету економіки та права “Крок” кандидат історичних наук АСАТУРОВ СЕРГІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ, завідувач кафедри міжнародної інформації Київського славістичного університету Захист відбудеться “28” березня 2006 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 м.Точиться безкомпромісна боротьба за масову свідомість і свідомість кожного індивіда в суспільстві, без чого неможливо досягти легітимності (законності) влади. Ефект “знецінення інформації” в цьому сенсі стосується передусім політики, перетвореної у виставу завдяки зусиллям засобів масової комунікації (ЗМК), і громадської думки, керованої медіа-модераторами у вигідному для політичної еліти режимі. У теоретичному вимірі тема актуалізується необхідністю конкретизації та специфікації знань з галузей соціології масових комунікацій, політології, теорії комунікації та ін. щодо звязку комунікаційних технологій з процесами масової свідомості, повязаними як із формуванням останньої при застосуванні медіатехнологій агентами політичного соціуму, так і з руйнацією і трансформацією політичних орієнтацій різних соціальних груп при контакті з медіа-реальністю. Це дослідження є комплексним і базується на висновках низки наукових дисциплін: логіки і методології науки, політології, соціології, журналістики, інформатики, соціальної психології, комунікативної теорії. Проблема легітимації політичної влади за допомогою корекції масової свідомості через засоби масової комунікації перебуває в інтелігібельному полі дослідників - фахівців різних галузей знань: епістемології, політології, соціології інформації, інформатики, соціальної психології і т. ін.У першому розділі “Громадська думка у масовокомунікативному та політологічному вимірах” зясовується специфіка і зміст сучасних досліджень громадської думки в соціології, політології, соціальній психології, теорії комунікацій, психології впливу та інших міждисциплінарних розробках. Особливу увагу приділено аналізові теоретичних підходів, що концентруються навколо встановлення: а) сутності політико-психологічних та соціально-психологічних конструктів, які уможливлюють генерування громадської думки; б) кола обєктивно інституційних факторів, які сприяють (або не сприяють) позиціонуванню певних тем як значущих з точки зору артикуляції; в) інструментів артикуляції, завдяки яким певна сукупність оціночних суджень перетворюється на громадську думку. В цьому сенсі на базі зазначених трьох підходів з множини їх складових як основні в розділі виокремлено такі: - лише деяка частина субєктів здатна на безпосереднє генерування громадської думки, інша ж частина змушена використовувати політичних медіаторів-репрезентантів в особі політичних партій, громадських асоціацій, засобів масової інформації тощо; Інструментально-маніпулятивну лінію можна звести до таких тез: громадська думка не є думкою громадськості як автономного субєкта, а розглядається як готовий продукт ЗМІ, створений на замовлення правлячої меншості. Отже, і вплив громадської думки на прийняття політичних рішень може здійснюватися шляхом реалізації експресивної, консультативної та управлінської функцій і саме громадська думка є одним з найважливіших інструментів громадянського суспільства, за допомогою яких народ може оперативно виражати свою довіру чи недовіру владі й тим самим встановлювати щоразу міру її легітимності.Теоретично реконструйовані особливості комунікативного простору політики в умовах домінування ЗМК над громадською думкою як ресурсом легітимації; визначено специфікацію поняття громадської думки в інформаційному просторі суспільства. В основу поняття громадської думки покладено такі суспільні феномени: а) вираження політичної волі, свідомості мас впливає на органи управління і, поряд із соціально-політичними інститутами, бере участь у політичному процесі; б) сукупне судження множини спільнот (велика кількість комбінацій групотворчих чинників) з приводу значущих подій, явищ дійсності є базовим для громадської думки. Поняттєву базу легітимації розроблено у форматі моделі “Влада-ЗМК-суспільство”, суть якої зводиться до тези, що поняття “комунікація” виходить за рамки діяльності ЗМІ і його слід сприймати як спроможність передачі масової інформації з метою впливу на суспільство і його складові.