Сутність дефініції "педагогічна імпровізація". Технологія формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації в процесі фахової підготовки, її етапи. Фактори, що сприяють розвиткові в студентів позитивної мотивації до імпровізації.
Аннотация к работе
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукЗахист відбудеться «26» травня 2010р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. У роботі розкрито сутність дефініції «педагогічна імпровізація» як швидкого, гнучкого й адекватного реагування на щойно створені ситуації або ті, що стихійно, раптово виникли в педагогічній діяльності, та вимагають миттєвої реакції. У дисертації обґрунтовано технологію формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації в процесі фахової підготовки, яка складалася з таких етапів: мотиваційно-цільовий, змістово-процесуальний, оцінно-рефлексивний; уточнено критерії, показники та рівні готовності студентів до педагогічної імпровізації. Доведено, що розроблена й експериментально апробована технологія сприяла розвиткові в студентів позитивної мотивації до імпровізації; відбору необхідних теоретичних знань і вмінь педагогічної імпровізації; оцінці, самооцінці та самокорекції сформованості готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації.Актуальність теми дослідження зумовлена загальними тенденціями демократизації й гуманізації сучасної школи, що вимагає підвищення рівня професійної підготовки майбутніх учителів. Педагогічна імпровізація, по-перше, вимагає від учителя швидкого орієнтування в непередбачених обставинах, сприяє оперативному знаходженню ним засобів запобігання й розвязання конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі, дає можливість створити сприятливі умови для здійснення навчально-пізнавальної діяльності, а також виявити та продемонструвати власну ерудицію, творчий потенціал, кмітливість, педагогічну майстерність тощо; по-друге, забезпечує реалізацію потреби учня в емоційному контакті, «відчуття себе як предмета зацікавленості й симпатії вчителя, однолітків» (О.Є. Питання щодо доцільності якісної підготовки вчителя, підвищення професійно-педагогічних вимог до нього, серед яких однією з головних є готовність до прийняття неординарних рішень у навчально-виховному процесі, знайшли відображення в Законі України „Про освіту“, Державних національних програмах „Освіта“, („Україна XXI століття“), „Діти України“, Концепції національного виховання. Отже, актуальність зазначеної проблеми, її недостатня розробленість, а також обєктивна потреба розвязання названих суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації в процесі фахової підготовки». Гіпотеза дослідження полягає в припущені, що ефективність формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації забезпечується розробкою та впровадженням науково обґрунтованої технології, яка передбачає формування в студентів позитивного ставлення до педагогічної імпровізації, відбір знань і вмінь, необхідних для здійснення імпровізації в навчально-виховному процесі, підготовку майбутніх учителів до оцінно-рефлексивної діяльності.У першому розділі «Теоретичні питання формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації» розкрито поняття педагогічної імпровізації в психолого-педагогічній літературі; виявлено та схарактеризовано місце імпровізації в системі професійної підготовки вчителя; обґрунтовано технологію формування готовності майбутніх учителів до педагогічної імпровізації в процесі фахової підготовки. Зазначаючи, що дослідження імпровізації поза творчістю неможливе, науковці тим самим підкреслюють їх тісний взаємозвязок, який акумулює загальне й відмінне в цих явищах: · будь-якій діяльності імпровізація надає творчого характеру, а також виступає умовою її розвитку, мірою творчого насичення (задум образу), засобом впливу на маси (політична), показником високої майстерності (акторська, педагогічна, музична, танцювальна, поетична); У ході дослідження зясовано, що педагогічна імпровізація виконує такі функції: організаційну (активізація набутих студентами знань), стимулюючу (спонукання студентів до імпровізації, до пошуку яскравих, оригінальних способів її реалізації), комунікативну (використання арсеналу комунікативних засобів з метою створення сприятливого спілкування) та регулювальну (спрямування педагогічної взаємодії на позитивний результат), які в єдності сприяють її ефективності. Прокопенко) (див. рис.