Структурні компоненти готовності до розв’язання міжособистісних конфліктів: мотиваційні, когнітивні, операційні, комунікативні, емоційні. Психологічні особливості, організаційно-професійні та соціально-демографічні чинники розвитку майбутніх фахівців.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРоботу виконано в Інституті психології імені Г. С. Науковий керівник - кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Панок Віталій Григорович, Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, директор Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Ващенко Ірина Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра загальної психології, професор кандидат психологічних наук Дзюба Тетяна Михайлівна, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Захист відбудеться 26 жовтня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології імені Г. С.У звязку з цим актуалізується значущість психологічної допомоги особистості у конструктивному розвязанні міжособистісних конфліктів і, відповідно, готовності психолога до успішного виявлення прихованих внутрішніх та зовнішніх причин конфліктів клієнта; володіння мистецтвом управління конфліктним процесом та корекції своєї поведінки у конфлікті; здатності виступати посередником при розвязанні конфліктів клієнтів. Це, в свою чергу актуалізує проблему визначення соціально-психологічних чинників та умов формування готовності майбутніх практичних психологів до розвязання міжособистісних конфліктів як за запитом клієнта, так і під час професійної взаємодії з ним. Водночас, проблема формування готовності майбутніх практичних психологів до розвязання міжособистісних конфліктів, попри всю її актуальність, залишилась поза увагою дослідників, що й зумовило наш вибір теми дослідження "Формування готовності майбутніх практичних психологів до розвязання міжособистісних конфліктів". У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези про те, що: по-перше, готовність майбутніх практичних психологів до розвязання міжособистісних конфліктів зумовлена сукупністю організаційно-професійних чинників, таких як: зміст професійної діяльності, особливості професійної підготовки, тип навчального закладу; та соціально-демографічних чинників: вік, стать, місце проживання, соціометричний статус, форма власності ВНЗ та ін; по-друге, формування готовності до розвязання міжособистісних конфліктів можливе в результаті спеціально організованого навчання, що передбачає актуалізацію потреби майбутніх практичних психологів у попередженні та конструктивному розвязанні міжособистісних конфліктів шляхом забезпечення їхньої спільної діяльності на партнерських засадах у спеціально створеному соціально-психологічному середовищі за умов використання активних соціально-психологічних форм і методів навчання тощо.Проаналізовано основні психологічні підходи до міжособистісного конфлікту, обґрунтовано зміст і показники готовності майбутніх практичних психологів до розвязання міжособистісних конфліктів, проведено теоретичний аналіз чинників її формування. МОТИВАЦІЙНИЙ (сукупність мотивів, що зумовлюють позитивне ставлення психолога до конструктивного розвязання міжособистісних конфліктів як у життєдіяльності клієнта, так і під час взаємодії з ним) · Прагнення розвязувати міжособистісні конфлікти, орієнтуючись на партнерські стосунки з клієнтом, гуманістична спрямованість особистості психолога при роботі з клієнтами; · позитивне, неупереджене ставлення психолога до міжособистісних конфліктів, готовність їх розвязати; · значущість мотивів конструктивного розвязання міжособистісних конфліктів в ієрархії мотивів професійної діяльності практичного психолога. ОПЕРАЦІЙНИЙ (сукупність умінь та навичок, що дозволяють конструктивно розвязувати міжособистісні конфлікти у безпосередній взаємодії з клієнтом) · Уміння здійснювати психологічний аналіз конфліктних ситуацій; ініціативно реагувати на ситуацію загострення міжособистісних конфліктів з метою їх конструктивного розвязання; · уміння використовувати стратегії конструктивного розвязання міжособистісних конфліктів; · володіння технологією переговорного процесу; · врахування потреб й запитів клієнта як пріоритет роботи психолога при розвязанні міжособистісних конфліктів. ЕМОЦІЙНИЙ (сукупність переживань, що дозволяють адекватно реагувати на ситуацію взаємодії з клієнтом, яка потребує розвязання міжособистісних конфліктів із урахуванням його почуттів) · Емоційна зрілість психолога, що виявляється в експресивності, емпатійності, здатності до емоційної саморегуляції під час розвязання міжособистісних конфліктів; · відсутність емоційних барєрів у взаємодії з клієнтом (адекватний прояв емоцій, їхнє дозування, гнучкість у виразності емоцій, керування ними, здатність до зближення з клієнтом на емоційній основі, домінування позитивних емоцій тощо).