Формування етнополітики в Україні: теоретико-методологічні та концептуальні засади - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ з теми: «Формування етнополітики в Україні: теоретико-методологічні та концептуальні засади»Робота виконана на кафедрі гуманітарних і соціальних дисциплін Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України. ШУЛЬГА Микола Олександрович, Інститут соціології НАН України, заступник директора Офіційні опоненти: доктор політичних наук РУДНИЦЬКА Тетяна Миколаївна, Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник; Захист відбудеться “14” грудня 2001 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук при Інституті держави і права ім.Проведена науково-організаційна робота створила реальне підґрунтя для розширення пізнання та політико-практичного оволодіння етнополітичними процесами, що відбуваються в українському поліетнічному суспільстві. У цьому звязку однією з найскладніших і найактуальніших проблем є дослідження базових факторів, які зумовлюють необхідність формування і реалізацію етнополітики в Україні, визначають місце у цьому процесі державних і недержавних політичних інститутів, а також комплекс засобів політичної діяльності у їх діалектичному взаємозвязку. Обраний напрям дослідження, повязаний з плановими темами: “Прогностична оцінка державотворчих і політичних процесів в Російській Федерації з визначенням їх впливу на Україну”, “Аналіз та оцінка етносоціальних і етноконфесійних процесів і змін в структурі суспільства Російської Федерації з визначенням їх впливу на Україну” (1995-1997), що були виконані під безпосереднім керівництвом автора у відділі державного устрою та громадсько-політичного життя Інституту Росії НАН України на замовлення Адміністрації Президента України. Здійснена спроба розробити загальну концепцію сучасного етнополітичного процесу в Україні, що осмислюється з позицій етнополітології, котра синтезує діалектичну єдність двох важливих галузей наук - етнології (науки про етноси) і політології (науки про політику). Міжнародний досвід та власні напрацювання автора дають можливість запропонувати уточнене визначення змісту поняття “етнополітика”: діяльність держави та її органів у етнополітичній сфері з метою відродження, забезпечення життєдіяльності, подальшого розвитку та участі в державотворчих процесах структурних етнокомпонентів українського суспільства - української нації, національних меншин; обєднання їх в єдиний соціум - політичну націю; налагодження і розширення звязків з українською діаспорою та особами іншого етнічного походження - вихідцями з України; усунення чинників міжетнічної напруженості та міжетнічних конфліктів; регулювання зовнішніх міграційних процесів.У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, звязок з напрямами наукових досліджень Інституту Росії НАН України, сформульовані мета і завдання, визначені методологічні основи дослідження, його обєкт і предмет, наукова новизна одержаних результатів, їхнє теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію. У першому з них “Концептуальне осмислення особливостей етнополітичного розвитку України у вітчизняній суспільно-політичній думці” нагадується, що в історичному контексті теоретико-методологічні засади етнополітики в Україні закладаються науковими працями та політичними розвідками представників української інтелігенції. У цьому контексті, на думку автора, однією з умов досягнення успіху є відмова від потреби створення єдиних універсальних методологічних засад, на основі яких повинні осмислюватись історія, тенденції, пріоритети розвитку етнополітики в Україні. Очолювана М.Грушевським Центральна Рада виступила на початку ХХ століття основним політичним чинником в Україні і своєю діяльністю позначила стратегічний напрям української історії ХХ століття - переходу українців до державної нації; надала росіянам, євреям, полякам права на національно-персональну автономію та права на вільний духовно-культурний розвиток представникам інших етносів, які проживали в Україні. У практичній реалізації політики коренізації в Україні союзне партійне і радянське керівництво зіткнулося з діяльністю національно свідомої української еліти, яка всерйоз поставилася до своєї ролі захисниці історичної спадщини, наголошувала на українському, а не загальнодержавному суверенітеті, на ідеї “дистанціювання” від Москви як засобу подолання провінційності української культури.Українці в світі // Політика і час. Етнокультурна політика в Росії та Україні: порівняльний аналіз політико-правового забезпечення // Держава і право: Зб. наук. праць. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст та висновки дисертації викладені у публікаціях: