Формування експозиційних будівель і споруд зоопарків України - Автореферат

До того ж на другій сесії Верховної Ради України була прийнята постанова № 177/94-ВР від 22 вересня 1994 року про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні, в якій затверджена необхідність створення нових заповідників і зоопарків на території України, а також порядок щодо їх утримування. В наш час на Україні існує невелика кількість окремо діючих закладів із зооекспозицією (акваріумів, дельфінаріїв, екзотаріумів; спеціалізованих зоовиставок; зоокутків) і лише тринадцять зоопарків, сучасна ситуація в яких може бути охарактеризована таким чином: неослабним інтересом мешканців міст, приїжджих, туристів до зоопарків, як до унікальних архітектурно-ландшафтних ансамблів; Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання їх при формуванні державної програми розвитку мережі закладів із зооекспозицією на території України; при розробці генпланів забудови та реконструкції населених пунктів; при розробці проектів зоопарків. Вивчення вітчизняного та закордонного досвіду забудови зоопарків дозволило виявити основні типи їх будівель і споруд за функціональним призначенням: зооекспозиційні (будівлі та споруди, які призначені для утримання і показу тварин; споруди для огляду експонатів - у зоні загородження; у зоні спостереження за тваринами); обслуговуючі будівлі та споруди - для обслуговування відвідувачів (культурно-освітні; громадського харчування; торгівлі та побуту; транспортного обслуговування; дитячого обслуговування; видовищні та розважальні споруди та засоби) та для обслуговування тварин (ветеринарні будівлі та споруди; готелі чи пансіонати для свійських тварин, що належать приватним особам; споруди та малі архітектурні форми для тварин на ділянках експозиційних вольєрів); адміністративно-побутові будівлі; науково-дослідні будівлі та споруди; господарчі та інженерно-технічні споруди. Автором визначені основні типи будівель і споруд для утримання і показу тварин: за експозиційним принципом; за видом зооекспозиції; за розташуванням відносно рівня землі, води (надземні; наземні; частково заглиблені, обваловані; підземні; надводні; наводні, плавучі; підводні); за способом утримання тварин у неволі (споруди, які створюють відкриті штучні ділянки мешкання тварин у неволі - загони, клітки, гроти, острови, природні та штучні водоймища, водні вольєри, просторові вольєри; та будівлі, які створюють криті штучні ділянки мешкання тварин - суто експозиційні павільйони, будівлі зі штучним мікрокліматом, поліфункціональні будівлі); за режимом використання (цілорічно діючі та сезонні).У дисертації надане теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні принципів та прийомів формування експозиційних будівель і споруд зоопарків України. Паралельно з розвитком існуючих зооекспозиційних закладів міського значення на території України слід формувати елементи мережі, що мають регіональне значення, та сформувати мережу стаціонарних і мобільних зооекспозицій. В Україні більшість зооекспозиційних комплексів рекомендується будувати за умовами змішаного типу експонування, основу раціональної організації якого складає відповідне взаєморозташування та взаємозвязок двох основних груп зооекспозиційних будівель і споруд: тих, що формують штучні ділянки мешкання тварин у неволі, та тих, що створюють належні умови для огляду зооекспозицій відвідувачами. У результаті типологічного аналізу сучасних зооекспозиційних будівель і споруд виявлені їх основні типоутворюючі чинники, а саме: експозиційний принцип; кількісний та видовий склад зооколекції, що експонується; вид зооекспозиції; спосіб утримання тварин у неволі; види та кількість функціональних процесів; ступінь мобільності; розташування відносно рівня землі (води); режим і характер використання. Зооекспозиційні будівлі та споруди необхідно формувати за принципами горизонтального та вертикального функціонального зонування, а також за визначеним у даному дослідженні характером взаємозвязку приміщень різних функціональних зон зооекспозиційної будівлі.