Розробка, аналіз теоретико-методичних підходів до мотивації ресурсозберігаючих заходів на різних рівнях господарювання, комплексної оцінки її ефективності. Методологічні аспекти формування еколого-економічного механізму управління ресурсозбереженням.
Аннотация к работе
У звязку з цим з позиції системного підходу у роботі розроблено методологію пізнання категорії „ресурсозбереження”, яке трактується автором як системне явище, що містить організаційну, економічну, технічну, наукову, практичну, інформаційну діяльність, методи, процеси, комплекс організаційно-технічних заходів, які спрямовані на забезпечення мінімальної витрати речовини та енергії на усіх стадіях життєвого циклу продукту у розрахунку на одиницю кінцевого продукту, виходячи з існуючого рівня розвитку техніки і технології та з найменшим впливом на людину і природні системи. З метою формування стратегічних завдань управління ресурсозбереженням дисертантом на основі дослідження наукових підходів до економічного трактування ресурсів та РД запропоновано нові класифікаційні ознаки і критерії класифікації ресурсів, які дозволяють ранжувати ресурси відповідно до пріоритетності їх збереження. За рівнем якості ресурсів, що відбиває принципову можливість задоволення певної потреби за рахунок конкретного ресурсу, вони можуть бути поділені на невстановленого (не спроможні задовольнити існуючі потреби внаслідок недостатнього вивчення можливостей практичного використання їх властивостей); неприйнятного рівня якості (витрати на застосування ресурсів вищі за суспільно необхідні через недосконалість існуючих технологій або появу більш ефективних технологій, що передбачають використання замінників ресурсів); якісні (витрати на їх застосування менше або дорівнюють суспільно необхідним витратам), у тому числі замикаючі; погіршеної якості без перевищення порога її відновлення (спроможні задовольнити потреби лише після проведення заходів з їх відновлення (підвищення рівня якості до прийнятних меж)) та безповоротно втрачені ресурси (не спроможні задовольняти потреби певним чином, як раніше, через безповоротну зміну первісних якостей ресурсу внаслідок природного та антропогенного впливу). Для оцінки економічних наслідків РД автором запропоновано використовувати коефіцієнт прибутковості ресурсозбереження, що відбиває зміну прибутку підприємства внаслідок здійснення РД і розраховується за формулами: - для монономенклатурного виробництва (кпр): кпр = (kvрі · ПВРІ ) / крент, (1) де kvрі - коефіцієнт зниження витрат ресурсів і-го виду внаслідок РД; ПВРІ - питома вага витрат ресурсу і-го виду на виробництво і реалізацію продукції у загальному обсязі собівартості; n - кількість видів ресурсів, що використовуються для виробництва і реалізації продукції; крент - коефіцієнт рентабельності продукції (націнка на собівартість); На державному, регіональному, місцевому рівнях запропоновано застосовувати критерії максимізації соціо-еколого-економічного ефекту мотивації, що розраховується як різниця між інтегральним економічним ефектом ресурсозбереження і витратами на мотивацію за і-м напрямком РД (комплексом заходів) за допомогою j-го еколого-економічного важеля (комплексу важелів), та коефіцієнта соціо-еколого-економічної ефективності мотивації ресурсозбереження, що показує величину отримуваного соціо-еколого-економічного ефекту мотивації, яка припадає на одиницю витрат на мотивацію.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення науково-прикладної проблеми - обґрунтування і розроблення теоретичних, методологічних та науково-методичних засад формування комплексного еколого-економічного механізму управління ресурсозбереженням. Розвязання цієї проблеми дозволяє формувати науково обґрунтовану стратегію інноваційно-інформаційного ресурсозберігаючого розвитку економіки України, враховуючи вимоги Законів України “Про основи національної безпеки України”, „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”. На підставі аналізу еволюції ресурсозбереження та змін суспільної парадигми при переході до інформаційної економіки, сталого розвитку автором вперше обґрунтовано концептуальні засади розвитку РД, відповідно до яких виділено етапи розвитку ресурсозбереження й обґрунтовано актуальність переходу України до інноваційно-інформаційного ресурсозберігаючого розвитку. У роботі вперше на засадах системного підходу розроблено методологію пізнання категорії „ресурсозбереження”, розкрито його економічний зміст, визначено принципи, критерії РД, функції, чинники, напрями, ефекти, реципієнти ресурсозбереження; здійснено теоретичне обґрунтування поняття „інноваційно-інформаційний ресурсозберігаючий розвиток”, основою якого є впровадження екоефективних ресурсозберігаючих технологій, що передбачають заміщення матеріальної складової виробництва інформаційною завдяки застосуванню досягнень НТП.