Виробнича структура аграрного підприємства, спеціалізація та диференціація сільського господарства як форми прояву закону поділу праці в умовах сучасного етапу реструктуризації підприємств. Оцінка рівня спеціалізації співвідношення окремих галузей.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукЗахист відбудеться “25” лютого 2005 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою : 49600, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дисертацію присвячено дослідженню проблем формування ефективної виробничої структури аграрного підприємства, спеціалізації та диференціації сільського господарства як форми прояву загального закону поділу праці в умовах сучасного етапу реструктуризації підприємств. Визначено особливості зміни галузевої структури на підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання, проведено кількісну оцінку рівня спеціалізації співвідношення окремих галузей, при цьому обовязковим є врахування не тільки економічних, а й соціальних та екологічних наслідків різних варіантів рішень. З урахуванням нестабільності зовнішнього економічного середовища, що зумовлює виникнення ситуацій, за яких виробництво певних видів продукції навіть при досить високому рівні використання потенціалу стає збитковим, зроблено висновок про необхідність значного підвищення активності державного регулювання процесів формування прибутковості та використання інших важелів, спрямованих на фіксацію певної частки сільгоспвиробників у кінцевій ціні реалізації продукції: Ключові слова: поділ праці, форми спеціалізації, реструктуризація, галузева структура, рівень спеціалізації, організаційно-правові форми господарювання, еколого-економічна ефективність, рейтинг, диференціація, інтеграція, кооперація.Становлення і розвиток ринкових форм господарювання в аграрному секторі економіки на базі приватної власності на землю і майно потребують здійснення системи організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів спрямованих на удосконалення та підвищення ефективності структури їх виробництва. При цьому аграрні підприємства повинні враховувати особливості щодо технологічних вимог виробництва, його сезонність, матеріально-технічне і технологічне забезпечення та інші зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на їх розвиток. Тому необхідність теоретичного, методичного та практичного обґрунтування змін в структурі виробництва, за головним критерієм - ефективність, створюють сприятливе економіко-правове середовище для підприємництва, самозабезпечують найвищу мотивацію до продуктивного і рентабельного господарювання на землі. Однак труднощі підвищення ефективності господарювання різних за формами підприємств аграрного сектору свідчать, що в теоретичному і практичному плані залишаються до кінця не вирішеними проблеми раціонального складу галузей і оцінки економічного розвитку різних субєктів виробничої діяльності і особливо фермерських господарств, обґрунтування напрямів спеціалізації та критеріїв сполучення галузей підприємств в умовах постійних змін конюнктури ринку. В роботі використовувались методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності диференціації і спеціалізації виробництва, удосконалення механізмів забезпечення ефективної виробничої структури аграрних підприємств); монографічний, розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз і оцінка структури виробництва мілко-і крупнотоварних сільськогосподарських підприємств); аналітичного прогнозування, економіко-математичного моделювання (оптимізація виробничої структури, обґрунтування критеріїв оцінки поєднання галузей) та інші загально прийняті статистичні і економічні методи.Але такий монополізм не є чистим і не знищує конкуренцію, так як виробників в силу специфіки аграрного виробництва багато і їх продукти при всій відмінності здатні заміщувати один одного. Економічне значення раціонального поєднання галузей і виробництва тієї чи іншої продукції полягає в тому, що воно створює умови для більш ефективного використання головного засобу виробництва - землі. А комбінація факторів виробництва однієї і тієї ж кількості продукції залежить тільки від їх відносних цін і не залежить від технічного процесу, оскільки останній збільшує граничну ефективність факторів виробництва в однаковій мірі. Встановлено, що в умовах розвитку ринкової економіки побудова ефективної структури виробництва повинна відповідати "теорії досконалої конкуренції" і характеризуватись рядом особливостей: атомістичністю ринку, що гарантує відповідну рівність сил між господарськими одиницями, однорідність виробленої продукції, вільний перебіг ринкових відносин, рухливість чинників виробництва, що гарантують гнучкість виробничого сектору.