Аналіз спортивної техніки динамічних з’єднань вправ та складних за координацією. Характеристика біомеханічних показників спортивної акробатики. Дидактичні та технологічні особливості динамічних з’єднань вправ, технологія формування та перевірка.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУРобота виконана на кафедрі спортивних та оздоровчих видів гімнастики Національного університету фізичного виховання і спорту України, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Нестерова Тетяна Володимирівна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри спортивних та оздоровчих видів гімнастики. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Дисертацію присвячено вивченню феномена динамічних зєднань вправ спортивної акробатики (ДЗВ) та розробці сучасних технологій навчання цих рухових дій зі складною координаційною структурою. На підставі отриманих даних розроблено методику навчання динамічних зєднань вправ спортивної акробатики, запропоновано рекомендації щодо контролю технічної підготовленості спортсменів за основними показниками ДЗВ вольтижного та сило-балансового характеру.Технічна майстерність акробатів значною мірою забезпечується ефективним збереженням рівноваги тіла чи системи тіл, координацією ортоградного і переверненого положення тіла, стійкістю рухів спортсмена (спортсменів). При цьому висока якість виконання вправ на акробатичній доріжці чи композицій у групових видах акробатики досягається завдяки динамічним зєднанням вправ (ДЗВ) за допомогою сформованих навичок робочих поз, які дозволяють якнайраціональніше поєднувати окремі вправи в комбінацію. Аналіз науково-методичної літератури і практичний досвід показали відсутність відомостей, що розкривають особливості спортивної техніки динамічних зєднань вправ, складних за координацією. Не розроблено теоретико-методичні основи навчання цих типів рухів, що не відповідає тенденції швидкого зростання складності змагальних програм за рахунок збільшення кількості й розмаїтості структурних груп вправ, збагачення новим змістом уже наявних вправ, моделювання нових рухів і конструювання нових зєднань складнокоординаційних вправ. Для вирішення поставлених завдань застосовувався комплексний підхід із використанням наступних методів дослідження: аналіз й узагальнення даних спеціальної літератури; вивчення й узагальнення досвіду практичної роботи шляхом бесід, анкетування, аналізу відеоматеріалів, порівнянь та аналогій, педагогічних спостережень; метод експертних оцінок; пошуково-констатувальний експеримент з використанням інструментальних методів і технічних засобів реєстрації кількісних та якісних характеристик рухів акробатів (відеозйомка й аналіз відеоматеріалів, відеокомпютерний аналіз рухів); прямий порівняльний педагогічний експеримент; методи математичної статистики з використанням ЕОМ.Висвітлено особливості рухової структури спортивної акробатики, проведено аналіз надрукованих матеріалів з приводу поєднання окремих вправ у гармонійну композицію, проаналізовано досвід вітчизняних та іноземних фахівців щодо навчання вправ у спортивній акробатиці та стрибках на доріжці. Подаються відомості про результати педагогічних спостережень й експериментів учених, що зроблені на матеріалі акробатичних стрибків на доріжці та спортивної акробатики, а також практичного досвіду провідних тренерів з різних видів акробатики у навчанні вправ і їх зєднань. Проаналізовано 1232 композиції усіх видів спортивної акробатики та стрибків на доріжці, що були продемонстровані фіналістами чемпіонатів світу 1992-1999 рр. З них 660 композицій - роботи майстрів групової акробатики і 572 - комбінації стрибунів на доріжці. Було зясовано, що на якість виконання переходу впливає не тільки складність вправ, які ним поєднуються, та рівень підготовленості спортсменів, але й характер (тип) цих вправ та місце того чи іншого динамічного зєднання в структурі композиції. Звертає на себе увагу те, що 76% загальної кількості помилок складають помилки під час виконання восьми динамічних зєднань, серед яких: подвійне сальто прогнувшись - фляк, подвійне сальто прогнувшись - темпове сальто, подвійне сальто прогнувшись з поворотом на 360° у першому сальто - темпове сальто, подвійне сальто прогнувшись з поворотом на 360° у першому сальто - фляк, подвійне сальто прогнувшись - сальто прогнувшись, темпове сальто - темпове сальто, темпове сальто - фляк, фляк - подвійне сальто прогнувшись.Особливості техніки динамічних зєднань вправ у спортивній акробатиці вивчалися під час педагогічного експерименту на прикладі виконання висококваліфікованими спортсменами парних видів акробатики (МС, МСМК) двох звязок, що належать до базових зєднань в акробатиці: а) кидком під ступню, вхід на руки нижнього - зіскок випроставшись та б) поштовхом, вихід верхнього зігнувшись у стійку на руках - поштовхом, стійка ноги нарізно, на прямих руках нижнього. Структура ДЗВ у спортивній акробатиці має дві фази: пасировки та контрруху і три граничні положення: точку амортизації і нижню точку в першій фазі та кінцеву точку - у другій (рис.