Характеристика зародження та розвитку ремесел, аналіз ведення господарства та формування суспільних відносин перших племінних народів на території України: кіммерійців, скіфів та сарматів. Особливості заснування античних міст Північного Причорномор"я.
Аннотация к работе
Формування державотворчих традиційПершим народом Східної Європи, імя якого зафіксоване в писаних джерелах і дійшло до сьогоднішніх часів, були кіммерійці. Провідною галуззю в господарстві кіммерійського суспільства було кочове скотарство, насамперед конярство, яке давало змогу максимально використовувати природні ресурси займаних територій. Кіммерійці одними з перших опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. їхні майстри навчилися кувати залізо й виготовляти високоякісну сталь. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не мали довготривалих поселень і жили в тимчасових таборах і зимівниках. їхнє суспільство складалося з племен, обєднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Військово-політичне обєднання кіммерійців проіснувало до VII ст. до Н. X. і розпалося під натиском скіфських племен, які мали чисельну перевагу, були краще військово-вишколені та зорганізовані, адже їх очолювали царі з необмеженою владою, на відміну від кіммерійських розрізнених племен з багатьма вождями.Скіфи проживали на наших землях у VII ст. до Н. X.- Наприкінці VI ст. до Н. X. в причорноморських степах формується могутнє державне обєднання на чолі зі скіфами - Велика Скіфія зі столицею поблизу сучасного м. Скіфію описав давньогрецький історик Геродот. її населення він поділив на 4 групи: царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-хлібороби і скіфи-орачі. Значна частина вчених, спираючись на історичні джерела, допускає, що скіфи-орачі , котрі жили в лісостеповій смузі між Дніпром і Дністром, були автохтонним населенням, нащадками трипільських племен, яких підкорили вихідці з Північного Ірану. Від самого початку своєї появи в Криму та Причорноморї скіфи вели активну войовничу політику супроти своїх сусідів. їхні успіхи у воєнних діях значною мірою були зумовлені наявністю у них найдосконалішої для тієї доби зброї.Отже, у III ст. до Н. X. могутня колись Скіфія занепадає й поступається своїм місцем новим пришельцям зі Сходу - войовничим сарматам (савроматам). До складу сарматського обєднання входили військово-політичні союзи племен язигів, роксоланів, сираків, аорсів, аланів. Масове переселення кочових сарматських племен із заволзьких степів на територію Північного Причорноморя починається з кін. Нова держава, являючи собою воєнізоване суспільство, відігравала важливу роль на міжнародній арені. її царі то робили набіги на скіфів Таврійського півострова, то разом з ними воювали проти понтійського царя. Давньоримський історик Тацит писав про сарматів, що "коли вони зявляються кінними загонами, ніякий інший стрій їм не може чинити опору".Починаючи з VII ст. до Н. X., водночас зі скіфською експансією в Північному Причорноморї відбувається також грецька колонізація, її причинами були: перенаселення міст-полісів, нестача придатної для обробітку землі, продуктів харчування, соціальна й політична боротьба, посилення торгового обміну. На відміну від скіфів, елліни-колоністи приходили невеликими загонами, відтворюючи на місцях свого розселення звичну для них систему поселень і господарювання. Такою господарською і водночас політичною системою був поліс - своєрідна форма соціально-економічної та політичної організації суспільства у вигляді міста-держави. Міста оточувалися міцними оборонними стінами з баштами, були розбиті на квартали і мали досить впорядкований вигляд, зокрема, тут існували спеціальні гідросистеми, якими вода подавалася керамічним водогоном, широкі вулиці завжди були чистими. Чи не перше місце в житті колоній посідала торгівля з метрополією та місцевими племенами - скіфами, сарматами, прасловянами, фракійцями, з якими колоністи мали тісні звязки.