Шляхи становлення і характеристика політичних партій лівого спрямування (Комуністична партія України, Соціалістична та Селянська партії). Становлення авторитету "правих" партій. Привабливість ідей соціал-демократизму. Сучасний розвиток партійної системи.
Аннотация к работе
Утворення української багатопартійної системи у 1990-х рокахПісля серпневих подій 1991 р., після чого процес формування багатопартійності в Україні набирає не тільки широкого розмаху, а й стає на певну юридичну основу. Правовий статус політичних партій закріплюється реєстрацією в Міністерстві юстицій республіки, триває діяльна підготовка до прийняття Закону про політичні партії, що дало змогу швидше сформувати демократичну політичну систему держави. Багатопартійність 80-90-х років в Україні не була викликана нагальною соціально-класовою потребою, як це було на початку століття. Тепер соціально-політичні проблеми загострювалися й активно дискутувалися не широкими народними масами, а групами політиків, які вийшли на політичну арену і набували популярності, нерідко нетривалої, на фоні абсурдної, багато в чому потворної політики та непослідовної політики тодішнього радянського керівництва, управлінських структур на місцях. Тривале панування КПРСЯК партії-“авангарду” обумовило особливі труднощі на шляху утворення дієздатних партій звичайного “неавангардного”типу.Загальні риси цих партій: пріорітет державних форм господарювання; державна власність на землю і всебічна підтримка державних господарствколгоспно-радгоспного типу; повернення комунальних послуг до вартісного рівня радянських часів; відродження безплатної системи охорони здоровя та освіти; припинення процесу розшарування суспільства на купку багатіїв й зубожіння мільйонів; побудова держави та політичної системи за активної участі трудящих; зміцнення звзків з колишніми радянськими республіками і в першу чергу з Російською Федерацією; опозиція до існуючої влади тощо. Існує велика розбіжність у підходах й оцінках цих проблем, шляхах їх вирішення, усередині цих партій більшість цих проблем розцінюється нерівнозначно. Комуністична партія України відроджена й заснованау жовтні 1993 р., налічує усвоїх рядах 140 тисяч членів. Має свої обласні комітети по всій Україні, а також 624 комітети в містах та районах республіки, 5172 первинні партійні організації.Зареєстрована Міністерством юстиції України 25 листопада 1991 р., налічує 35 тисяч членів партії. Керівником її обрано Олександра Мороза, колишнього секретаря обкому КПУ, а на час обрання - вже відомого тоді політика, депутата Верховної Ради України, секретаря комісії з питань агропромислового комплексу. Проте і після відродження КПУ партія соціалістів зберегла свою політичну вагу і вплив у певних регіонах держави (Донецька, Луганська, Житомирська, Львівська, Дніпропетровська, Київська області). Соцпартія видає свої друковані органи - теоретичний та політичний журнал “Вибір” і газету тижневик “Товариш” українською та російською мовами. Політичним тріумфом СПУ було обрання О.Мороза головою верховної ради України.Партія була заснована у січні 1992 р. в Херсоні, куди прибуло 217 делегатів з 11 областей республіки. На сьогодні СЕЛПУ має в своїх рядах понад 100 тисяч членів, 17 обласних та понад 350 районних організацій. СЕЛПУ найменш відома представникам політичної науки й політичним оглядачам, бо усі свої зїзди проводить за зачиненими дверима, тісно спілкується з КПУ та СПУ, але має свої чіткі погляди на внутрішньополітичні проблеми держави.пової Аграрної партії під егідою президентських та урядових структур може вплинути на становище й статус СЕЛПУ, бо ця нова партія, щоб здобути підтримку багатомільйонного електорату у виборах, широко декларує свою увагу до великих сільскогосподарських обєднань держави, їх керівників. Наявність же у владних структур відповідних коштів та матеріально-технічних засобів може повернути кількість прихильників лівої партії на користь партії влади з центристськими намірами.На зорі незалежності у 1991-1992 роках здавалося, що політичне панування на завжди або на дуже довгий час перейде до політичних партій і рухів суто національної орієнтації. Політичні партії націонал-ліберального, консервативного, демократичного, радикального напрямків активно діяли не тільки на маніфестаціях, а й на урядово-державних рівнях, у Верховній Раді, засобах масової інформації. Сьогодні в Україні налічується 13 партій національного та націоналістичного напряму, якіу відчизняній політології одержали класифікацію “правих”, або партій “консерватизму“.Народний Рух України (НРУ) - найчисельніша та впливова політична партія правої орієнтації, налічує в своїх рядах 55 тисяч членів, має первинні осередки, районні та крайові організації, центральні органи (зїзд, який обирає Голову, пешого заступника Голови, членів Центрального Проводу, Малу раду - органи Руху, що постійно діють в період між зїздами). (юридична реєстрація у 1993 р.) і своїм корінням виходить з суспільно - політичної організації “Рух”, що виникла у середовищі українських письненників у 1989 р. і обєднала навколо себе Товариство української мови, Демократичний союз та Українську Гельсінську Спілку. Він має свої друкованні видання “Час/Time” і “Народну газету”, його лідери часті гості на телебаченні.
План
2.2 Загальна характеристика
2.3 Комуністична партія Укрїни
2.4 Соціалістична партія України
2.5 Селянська партія України
2.6 Висновок
3. Політичні партії правого спрямування
3.1 Праві партії
3.2 Становлення авторитету «правих» партій
3.3 Народний рух України
3.4 Українська республіканська партія
3.5 Українська Національна Асамблея - Українська народна самооборона
4. Центристські партії
4.1 Ідеї центризму: шлях до політичного впливу
4.2 Політичні партії центру: стан і проблеми
4.3 Ліберальна партія України
4.4 Партія праці України
4.5 Привабливість ідей соціал-демократизму
4.6 Політичні блоки: вимушеність чи обєктивний процес
5. Сучасні розвиток партійної системи
Використана література
1. Утворення української багатопартійної системи у 1990-х роках