Формування архітектури курортної забудови у країнах Центральної Европи в період ХІХ – першої половини ХХ ст. Загальні тенденції архітектурно-просторового розвитку курортної забудови Трускавця та значення її архітектури для подальшого розвитку міста.
Аннотация к работе
Національний університет „Львівська політехніка”18.00.01 - теорія архітектури, реставрація памяток архітектури Робота виконана у Національному університеті „Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат архітектури, Посацький Богдан Степанович, професор кафедри містобудування Національного університету України „Львівська політехніка”. кандидат архітектури Колосок Богдан Віталійович, заступник директора з наукової роботи Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування Державного комітету України з будівництва та архітектури (м. Захист відбудеться „11„ листопада 2005 р. о 1300 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.052.11 у Національному університеті „Львівська політехніка” (07913, Львів 13, вул.Забудова курорту Трускавця з характерними ознаками реґіональної архітектури у єдності з природним ландшафтом Прикарпаття сформувалася протягом ХІХ - першої половини ХХ ст. Незважаючи на наявні окремі публікації описового характеру, загальної аналітичної картини розвитку архітектури курортної забудови Трускавця періоду ХІХ - першої половини ХХ ст. створено ще не було. Генеральні плани та проекти детального планування 1960-1980 рр. не враховували існування значної і цінної історико-культурної містобудівної та архітектурної спадщини Трускавця, оскільки вважалося, що у місті немає памяток архітектури; проектами передбачалася лише багатоповерхова забудова; курортна забудова ХІХ - першої половини ХХ ст. мала поступово розбиратися або перебудовуватися. Мета дослідження - визначити особливості архітектури курортної забудови Трускавця в період ХІХ - першої половини ХХ ст., показати її значення для сучасного і перспективного розвитку курорту та опрацювати принципи її збереження і охорони. Обєкт дослідження - курортна забудова, яка включає санаторно-курортні обєкти (вілли, вілли-пансіонати, санаторії) та окремі спеціальні будівлі і споруди (лазні, інгаляторії, прогулянкові галереї, надкаптажні споруди), що входили у житлову, лікувально-профілактичну та лікувально-рекреаційну інфраструктуру Трускавця в період ХІХ - першої половини ХХ ст.У розділі розглядаються також реґіональні риси формування курортної забудови та архітектурної стилістики курортних поселень Галичини; викладений загальний опис головних методів дослідження та етапність їх застосування, а також конкретизація основних методів дослідження, розроблених автором. Таким чином, у 1-му розділі розглянено особливості формування архітектури курортної забудови у країнах Центральної Європи і реґіональні риси курортної забудови Галичини в період ХІХ - першої половини ХХ ст., проведений аналіз літературних джерел опублікованих досліджень та архівних матеріалів про курортну забудову Центральної Європи досліджуваного періоду, викладено погляди науковців на проблематику дослідження курортної забудови Галичини, а також опрацьовано методику і методи дослідження. (першого графічного документу, який фіксує курортну забудову Трускавця на ранній стадії розвитку) можна судити про те, як сформувалася курортна забудова (її окремі ділянки і квартали) центральної частини поселення в перший період. Вілли другого періоду формування курортної забудови Трускавця (1895-1920 рр.) були збудовані в стилі модерну з характерними для нього напрямками: 1) напрямок у формах „закопанського стилю” (вілла „Анастасія”), 2) напрямок з ознаками „закопанського стилю” (вілла „Під Божою Матірю”), 3) напрямок з ознаками „швейцарського стилю” (вілли „Ґражина”, „Світезянка”), 4) з ознаками „норвезького стилю” (вілла „Погоня”), 5) напрямок з ознаками української народної архітектури Прикарпаття (вілла „Згода”), 6) напрямок з ознаками історизму (вілла „Сариуш”), 7) напрямок з ознаками „садибного стилю” (вілла „Білий дворик”). В цей період будуються також будівлі в традиційних формах модерну 1920-1930-х рр. у напрямках: 1) з елементами української народної архітектури Прикарпаття (вілли „Мірка”, „Шаротка”), 2) з елементами історизму (вілла „Едем”), 3) з елементами „закопанського стилю” (вілла “Ґопляна”), 4) з елементами „швейцарського стилю” (вілла „Венера”), 5) з елементами „садибного стилю” (вілла „Щасти, Боже”).Аналіз літературних та архівних джерел показує, що курортна забудова Трускавця періоду ХІХ - першої половини ХХ ст. досі ще комплексно не досліджувалася. У перший період (1827-1894 рр.) курортна забудова була сконцентрована в центральній частині поселення. хронологічна зміна цих напрямків простежується, в основному, у трьох визначених періодах: у перший період (1827-1894 рр.) частково виявлені форми класицизму та застосовуються форми історизму; другий (1895-1920 рр.) базується на формах модерну; для третього (1921-1939 рр.