Формування апарату дипломатичного відомства Української Народної Республіки періоду Центральної Ради (1917–1918 рр.): організаційно-функціональний аспект - Статья
Процес створення концептуальних й організаційно-функціональних основ, штатів дипломатичного відомства Української Народної Республіки в період функціонування Центральної Ради. Функції, структура центрального управління відомства, проекти удосконалення.
Аннотация к работе
Формування апарату дипломатичного відомства Української Народної Республіки періоду Центральної Ради (1917-1918 рр.): організаційно-функціональний аспектШульгин подав до Малої Ради законопроект «Про створення генерального секретарства міжнародних справ» з функціями ведення міжнародних зносин і охорони прав громадян УНР за кордоном (нині цей день проголошений професійним святом - Днем української дипломатії). Схвалення IV Універсалу остаточно закріпило суверенний державно-правовий статус України, відкрило простір для її повноцінних взаємин з іноземними країнами і народами, дало могутній імпульс розбудові державного ладу республіки, і в тому числі - службі зовнішньополітичних відносин. Законопроект встановлював номенклатуру закордонних закладів міжнародного відомства республіки: посольства й дипломатичні місії УНР, генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агенції. Пропонувалося встановити такі ранги голів дипломатичних представництв, котрі призначалися урядом країни: Посол, Посланник або Уповноважений Міністр, Міністр-Резидент, Повірений у справах.