Періоди розвитку української музичної термінології, тенденції терміноутворення на кожному з досліджуваних історичних етапів. Лексико-семантична та структурна організація, джерела поповнення музичної терміносистеми, словотвірні моделі музичних термінів.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукАктуальність теми дослідження зумовлена необхідністю простежити формування, розвиток, а також сучасний стан української музичної термінології, зясувати теоретичні засади її вироблення, обґрунтувати шляхи термінотворення у цій галузі й унормувати музичну терміносистему. Музична термінологія української мови - це терміносистема, ядро якої складають музичні терміни - слова або словосполучення, які співвідносяться з музичними поняттями, мають наукові визначення і вступають у системні відношення з іншими подібними одиницями мови, утворюючи разом з ними особливу систему - термінологію. У мовознавчій літературі спостерігаємо різне трактування понятть „термінологія” і „термінологічна лексика”: 1) термінологія і термінологічна лексика - це тотожні поняття (Є. Кузькін); 3) термінологічна лексика містить терміноїди - лексичні одиниці, які або ще не стали термінами, або не задовільняють вимог, поставлених до термінів, або вживаються в нетермінологічних матеріалах і після втрати термінної функції фактично детермінологізуються і перестають бути термінами (А. Мета дослідження - простежити історію формування і розвитку української музичної термінології, зясувати основні джерела її поповнення на етапах зародження, становлення і розвитку, виявити провідні тенденції відбору термінів та їх використання у музикознавчій літературі.У першому розділі “Історія формування української музичної термінології” простежено основні періоди зародження, становлення і розвитку української музичної термінології та зясовано провідні тенденції термінотворення й основні напрямки досліджень на кожному з історичних етапів. Розглядаючи становлення системи музичних термінів української мови, виділено шість періодів, які яскраво ілюструють звязок розвитку лексичної системи мови з історією матеріальної і духовної культури українського народу. Актуальною видається проблема української музичної термінографії, адже наявні словники фіксують не всі музичні терміни, подають різні авторські тлумачення гасел, неоднакове орфографічне оформлення термінів. За тематичним принципом виділено 20 груп музичних термінів: назви музичних інструментів та їх деталей; професій, спеціальностей, амплуа; співацьких голосів та їх реґістрів; музичних колективів та їх груп; дій і процесів праці в галузі музики; напрямів, стилів, течій, шкіл у музиці; видів і жанрів музики, окремих музичних творів та їх складових частин; нотного письма; музичних форм та їх елементів; назви, що означають інтервали, співзвуччя та їх складові частини; назви ладів і тональностей; метроритмічних понять; музичних темпів; динамічних відтінків і позначення характеру виконання; прикрас мелодичого рисунка; прийомів і способів виконання музики; музичних звуків, їх властивостей і музичних систем; наукових і навчальних музичних дисциплін та їх розділів; різновидів музичного слуху; музичних навчальних закладів і концертних організацій. Терміни вступають у синонімічні відношення і з термінолексикою: застарілий - сучасний (ікт - акцент, наголос), діалектна лексема - термін (дримля, дрімля, дрімка, дрімки, дрімливиці, дрімота, доромба, турумба (Бойківщина) - дримба, варган), професіоналізм - термін (кляпа - клавішний інструмент (піаніно), лабати - грати).Становлення української музичної термінології відображає процес розвитку мови, її модифікацію, зумовлену витворами нашої духовності. У розвитку української музичної термінології виділено шість основних етапів: перший (від найдавніших часів до XVI ст.), другий (XVI-XVIIICT.), третій (1798-1922 роки), четвертий (1923-1933 роки), пятий (1934-1989 роки), шостий (1990-і роки ХХ ст. Словники музичних термінів ХХ ст. свідчать про українську музичну термінологію як систему, яка є сформованою, але потребує унормування. Музична терміносистема української мови перебуває у безперервному розвитку, оскільки в її межах відбуваються такі процеси, як зникнення одних і поява інших термінів, вживання старих термінів у новому значенні, заміна одних термінів іншими, ліквідація паралельних термінів. Українська музична термінологія становить сформовану підсистему літературної мови, яка репрезентує відповідну систему понять і характеризується добре розвиненою лексико-семантичною організацією.