Поняття власності, домінуючий об’єкт власності. Правові аспекти та характеристика форм власності: індивідуальна, приватна, колективна, державна, корпоративна. Особливості власності на природні ресурси, інформацію. Процеси приватизації майна в Україні.
Аннотация к работе
Форми власності в Україні на початку XXI століття, стан, динаміка, перспективи
Київ - 2007Саме процес появи власності і привласнення природних благ і ресурсів (пізніше-доданої вартості)призвів до переходу від примітивних суспільних форм до держави як результату товарного виробництва і обміну. Крім історичної ролі власність відіграє формаційну, визначаючи тип виробництва керуючись наявними продуктивними силами суспільства. З економічної точки зору власність відображає, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, та з іншого - спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва [2, с.20-21]. В економічному житті існують різні форми відносин, тому наявність різних форм власності - закономірне явище. Кожний новий, вищий за своїм змістом ступінь у розвитку відносин власності має розглядатися, позицій має аналізуватись і розвиток різних форм власності, конкретно історична сукупність яких визначає структуру і зміст виробничих відносин того чи іншого суспільства [5, с.90].У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались такі чотири основні типи економічної власності: 1) суспільна; Виділення окремих типів економічної власності зумовлено тим, що у межах кожного з них існують окремі форми, види власності, які формуються в окремі види підприємств, що, у свою чергу, зумовлює різні види та форми підприємницької діяльності. З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних) [7, с.298]. Власність реалізується в різних функціональних формах. Кожна функціональна форма власності має відбивати насамперед рівень зрілості суспільного поділу праці, бути адекватною структурі та ступеню складності суспільної продуктивної сили, що використовується у виробництві [8, с.170].Історія засвідчує, що кожному типу цивілізації притаманний специфічний для умов її розвитку домінуючий обєкт власності, який у своєму конкретному втіленні найповніше відбиває спосіб взаємодії людини з природою, досягнутий рівень суспільно-продуктивної сили її праці та відповідно до цього формаційні особливості присвоєння засобів і результатів виробництва. Для доцивілізаційних етапів розвитку людства таким обєктом було природне середовище - земля та існуючий на ній тваринний і рослинний світ, які у своїй цілісності органічно зливалися з субєктом їх присвоєння - первісною людиною. Домінуючим обєктом власності аграрної цивілізації стала земля, яка завдяки розвитку суспільної продуктивності праці поступово перетворилася з колективної основи існування людини на відособлений засіб її виробничої діяльності [12, с.266]. Як сказано у Святому писанні, Бог дав землю «усім синам людським», тобто усьому людству, усім людям спільно. Мілля, який писав у «Основах політичної економії»: «Оскільки основоположний принцип власності полягає у наданні усім гарантій на володіння тим, що створено їхньою працею і нагромаджено завдяки їхній бережливості, цей принцип неможливо застосувати до того, що не є продуктом праці - до оброблюваної субстанції землі».При цьому власність на засоби виробництва розглядається з позицій розвитку людської особистості, її суспільної природи. Індивідуальна власність людини характеризує продуктивну силу її праці. Капіталістична власність неодмінно буде відроджуватися у тих випадках, коли ще не створено обєктивних умов для господарської організації, більш прогресивних, ніж капіталізм, якщо навіть тимчасово і вдалося розгромити капіталістичну власність насильницьким шляхом [19, с.200]. У цьому розумінні засоби виробництва розглядаються не тільки як результат втілення минулої праці людини, а і як продуктивна сила І її праці. Вони втрачають свої суто природні характеристики і перетворюються на робочі органи людини, суспільну продуктивну силу її праці та специфічний обєкт її індивідуальної власності.б) приватні капіталістичні підприємства, засновані на власності окремого громадянина, який експлуатує найманих працівників; г) сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян - членів однієї сімї, які проживають разом; Проміжною між двома останніми формами власності є селянські (фермерські) господарства, де використовують працю членів сімї та найманих працівників, праці яких внаслідок їх незначної кількості недостатньо, щоб звільнити від неї членів сімї; До нього належать житлові будинки, квартири, садові будинки, дачі, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки та насадження на них, засоби виробництва, виготовлена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, майно виробничого призначення, відкриття, винаходи, промислові зразки, твори науки, літератури, мистецтва, предмети особистого користування та домашнього господарства, майно споживчого призначення. Якщо обєктом приватної власності є приватні капіталістичні підприємства, то між їх власниками і найманими працівниками виникає певна сукупність відносин економічної власності, що розкривається передусім в якісному аспекті власності.
План
Зміст
Вступ
1. Поняття власності
1.1 Домінуючий обєкт власності
1.2 Індивідуальна власність як вихідна форма власності