Аналіз феномену політичного протесту. Визначення законодавчо узгоджених і заборонених його форм. Форми протестної участі. Конкретизація вимог суспільства до влади. Конструктивна роль політичного протесту. Проблеми, які потребують політичного вирішення.
Аннотация к работе
ФОРМИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОТЕСТУ: ТРАДИЦІЙНІ МОДЕЛІ ТА СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА ПРАКТИКАОсновними висновками є: політичні протести виражають потреби та конкретизують вимоги суспільства до влади; нові та традиційні форми політичного протесту виступають засобом через який політичні чи соціальні групи, окремі індивіди виражають свою незгоду з існуючим станом речей; конструктивна роль політичного протесту полягає в тому, що він загострює політичні, соціальні, економічні, культурні процеси та конкретні проблеми, які потребують політичного вирішення. The author comes to the following conclusion: political protests express needs, desires, dissatisfaction and make peoples demands more clear for the state power; either new or traditional forms of political protest are only an instrument that political or social groups and some individuals use to show their denial of present state of affairs; constructive role of political protest is to sharpen political, social, economical, cultural processes and certain problems requiring political solutions. Основными выводами являются: политические протесты выражают потребности и конкретизируют требования общества к власти; новые и традиционные формы политического протеста выступают средством, через которое политические или социальные группы, отдельные индивиды выражают свое несогласие с существующим порядком вещей; конструктивная роль политического протеста состоит в том, что он выступает определенным стимулятором политических, социальных, экономических, культурных процессов и конкретных проблем, которые требуют политического решения. політика) - вид політ, участі, що виражається у негативному ставленні до політ. системи в цілому або до її окремих елементів, норм, цінностей у відкритій, демонстративній формі [4, с. Як вітчизняні так і зарубіжні дослідники констатують, що цей феномен використовують для репрезентації думок та дій щодо не сприйняття чи заперечення політичної дійсності загалом, на місцевому чи регіональному рівні; незгоду з діяльністю конкретного політика чи державного службовця; відмову від політичної участі у будь-якій формі, чи принципове «пасивне критиканство» усього що стосується політичної сфери та багато інших форм активного чи пасивного відношення до політики.