Граматичний статус дієприслівників та дієприслівникових зворотів. Реалізація внутрішньої валентності дієприслівника як семантичного і граматичного організатора побудов із ним. Параметри функціонування напівпредикативних дієприслівникових зворотів.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.Роботу виконано на кафедрі української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ПЛЮЩ Марія Яківна, Національний педагогічний університет імені М.П. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ІВАНИЦЬКА Ніна Лаврентіївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри української мови; Захист відбудеться “20 ”січня 2004 р. о 1630 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Однак, незважаючи на посилений інтерес мовознавців до особливостей функціонування дієприслівникового компонента у структурі речення (словосполучення), ще й досі існують розбіжності у трактуванні сутності дієприслівника й утворюваного ним звороту. Отже, актуальність теми дисертаційної роботи вмотивована потребою комплексного аналізу дієприслівникових зворотів з погляду їхньої структури та діапазону функціонування, а також необхідністю виявлення функцій дієприслівника, який не має граматикалізованого синтаксичного значення, що дозволить глибше пізнати граматичну природу і потенційні можливості його семантики на синтаксичному рівні. Драгоманова „Дослідження проблем гуманітарних наук”, входить до плану науково-дослідної роботи кафедри української мови і є складовою частиною комплексної теми „Лінгводидактичний опис функціонування української мови”. Мета дослідження - зясувати внутрішню формально-синтаксичну організацію дієприслівникових зворотів та параметри їхнього функціонування у структурі простого ускладненого й складного речень. Матеріалом для дослідження послужили прості та складні речення з дієприслівниковими зворотами, дібрані методом суцільного виписування з художніх текстів української літератури XIX - XX ст.У першому розділі - „Граматичний статус дієприслівника і дієприслівникового звороту” - проаналізовано наукову літературу, що відбиває основні етапи розвитку досліджуваної проблеми, погляди вітчизняних та зарубіжних мовознавців на дієприслівник як морфологічну одиницю та компонент синтаксичної структури речення; уточнено його граматичний статус. Втрата коротких дієприкметникових форм й оформлення їх у дієприслівники, які успадкували диференційні ознаки різних класів слів, позначилася на тому, що й дотепер у лінгвістичній літературі немає єдиного загальноприйнятого визначення дієприслівника як морфологічної одиниці. У другому розділі - „Валентнісні ознаки дієприслівника і внутрішня формальна організація синтаксичних побудов з ним” - виділено конкретні моделі дієприслівникових словосполучень; виявлено морфологічні репрезентанти цих моделей; визначено основні лексико-семантичні групи дієприслівників та залежних від них компонентів; установлено семантичний звязок між носієм валентності (дієприслівником) та валентно зумовленими предметними актантами й іншими обставинними компонентами. У дієприслівникових словосполученнях зі значенням способу дії обставинний компонент, який не зумовлений валентністю другорядного предиката, виражений якісно-означальними прислівниками, прислівниками способу дії, стійкими прислівниковими сполученнями; відмінковими і прийменниково-відмінковими словоформами іменників (орудного; знахідного з прийменниками в (у), через; місцевого з прийменником по), а також сполученням словоформ родового зі знахідним із прийменником з (із) - в (у), або родового з родовим та прийменником від - до, напр.: граціозно визирнувши, ступаючи крок за кроком, скрутившись клубочком, хитаючись в такт, звертаючись через голови, не роззираючись по боках, поникавши з кутка в куток, бігаючи від скрині до печі. У ряді конструкцій дієприслівник поєднується з трьома обставинними компонентами у функціях: 1) медіатива (Adverb; БЕЗN2) і двох локативів (ЗN2 HAN4; ВІДN2 HAN4; ЗАN4 BN6), напр.: легко перестрибуючи з брили на брилу, розмашисто збігаючи від берега на пагорб, без краю тягнучись за межі в дзеркалах; 2) локатива (ІЗN2; HAN6; Adverb) і двох медіативів (Adverb Adverb; Adverb поверх, ПРОТИN2), напр.: пускаючись із гори бігцем навперейми дівчатам, перекинувшись навхрест поверх сорочки на грудях, пробиваючись проти вітру крок за кроком вперед, трохи схилившись безсило вперед; 3) трьох локативів (ПОВЗN4 HAN6 ПРОТИN2; ЗN2 BN6 Adverb), напр.: проходячи повз садки на вулиці проти памятника, далеко видніючись з горба в синьому надвечірї); 4) темпоратива (Adverb), каузатива (ЗN2) і локатива (BN6), напр.: опинившись увечері з волі старшини в центрі підрозділу; 5) медіатива (Adverb), каузатива (ВІДN2) і локатива (HAN4), напр.: мало не падаючи від знесилення на каміння.У сучасній українській мові дієприслівник являє собою граматично відокремлену дієслівну форму з другоряднопредикативною синтаксичною функцією.