Генеза іменного словоскладання італійської мови в контексті інших романських мов. Мовні фактори, які зумовили еволюцію системи іменного словоскладання в романських мовах. Основна система композитів італійської мови і місце композитів-VN в її структурі.
Аннотация к работе
Київський університет імені Тараса ШевченкаДисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Роботу виконано на кафедрі загального мовознавства та класичної філології Київського університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Нікітіна Феонілла Олексіївна, Київський університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри загального мовознавства та класичної філології. Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Бобирєва Марія Максимівна, Київський державний лінгвістичний університет, професор кафедри французької філології. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (м.Опис мовних одиниць через правила їх породження дозволяє обєктивувати глибинні семантичні риси одиниць, перейти на якісно нові принципи лінгвістичного аналізу, змінити традиційний погляд на лексику як корпус нерегулярного, подолати антиномію граматика / лексика, повязати опис лексики з ідеями конструювання одиниць, що узгоджується з розумінням мови як діючої системи. Предметом дисертаційної роботи був комплекс проблем, повязаних з генезисом, структурно-типологічною специфікою та ономасіологічною еволюцією моделей словотвору композитів VN-структури в сучасній італійській мові. Романські мови в цьому плані є цікавим феноменом для дериватологів, оскільки їх генеза з латині, структурна перебудова морфології імені та атрибутивних синтаксичних конструкцій дозволяють грунтовно дослідити структурно-семантичні процеси словотвору на матеріалі споріднених словників. Обєктом дослідження були композити-VN, їх синтаксичні твірні бази, трансформації номіналізації, ономасіологічні структури, семантичні, формальні та функціональні їх особливості в італійській мові. 4) визначити тип і структуру адекватного словотвірного правила для опису породження композитів-VN;Дієслівний елемент цих композитів трактується неоднозначно: а) як форма імператива 2-ої особи однини транзитивного дієслова; б) як форма 3-ої особи однини індикатива транзитивного дієслова. За аналогією до прізвищ / прізвиськ утворюються композити nomina agentis: іт. accalappiacani ’собачник (той, що займається відловом собак) ’, beccamorti ’могильник’, falegname ’столяр’, lustrascarpe ’чистильник взуття’, spazzacamino ’сажотрус’; а також композити пейоративного значення іт. attaccabrighe ’забіяка, причепа’, azzeccagarbugli ’крутій’, mangiacristiani ’владна, зарозуміла людина, яка всім загрожує, більше на словах’, mettiscandali ’скандаліст’, rubapaghe ’нероба’ і под. Бенвеніст влучно назвав іменне словоскладання мікросинтаксисом), композити в різних мовах демонструють значні розходження формально-семантичного характеру. Серед семантичних типів слів, які традиційно поповнюються у різних мовах за рахунок словотвору: 1) nomina agentis; 2) nomina actionis; 3) nomina instrumenti; 4) nomina loci, - композити з дієслівним елементом практично витіснили в групі nomina instrumenti суфіксати. Таким чином, словотвірне правило для композитів набуває виразного ономасіологічного спрямування, його можна ототожнити з виведенням ономасіологічної структури (ОС) композита, що має такий вигляд: ОС композита = ономасіологічна ознака ономасіологічний базис предикат.