Наголошено, що поза літературознавством формалізм також виявився у художній та соціальній площині, що дозволяє визначити його як теоретично-художньо-соціальний дискурс. Окреслено модель формалізму як систему, створену на підставі загальної теорії систем.
Аннотация к работе
ФОРМАЛІЗМ ЯК ПОЛІВИМІРНИЙ ДИСКУРС: ВЕКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇФормалізм як один із найвагоміших для розвитку літературознавства ХХ століття теоретичних дискурсів викликав значний інтерес у дослідників, що втілилося у багатьох монографіях і статтях, присвячених як окремим аспектам теорії формалізму, так і його загальному розвитку. Проте більшість дослідників формалізму розглядають його у суто літературознавчій площині, хоч і наголошують на тому, що формалізм є чимось більшим, ніж метод вивчення літератури. На тлі численних розвідок про формалізм у його літературознавчій іпостасі формалізм «позатеоретичний» привертав порівняно мало уваги (див. розвідки Яна Левченка [10], Ангеліни Разумової [15]). За іронією долі саме стратегію обмеження формалізму сферою літературознавства переслідували його опоненти - передусім з табору марксистського літературознавства, що відбито у статті Льва Троцького, де визнавалася заслуга формалізму у «науковізації» літературознавства - перетворення науки про літературу, а частково і самого мистецтва з «алхімії» на «хімію» [19, с. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань: 1) схарактеризувати спектр прояву формалізму, ґрунтуючись на дослідженнях, у яких вивчаються прояви формалізму поза літературознавством; 2) узагальнити різні напрями реалізації формалізму; 3) описати формалізм як систему; 4) акцентувати на перевагах формалізму як синтетичного феномена.