Характеристика українського наголосу. Семантична, генетична та функціональна класифікації фразеологізмів у вітчизняному мовознавстві. Статус неповних речень у системі синтаксичних одиниць. Закономірності парцелювання, сегментації, синтаксичного повтору.
Аннотация к работе
Фонологія як галузь знань про фонему.Предметом фонології є фонема - мінімальна одиниця мови, яка слугує для диференціювання значущих одиниць мови (морфем та слів) і виражається рядом звуків, що є функціонально тотожними. Наголос в українській мові виконує смислорозрізнювальну функцію (Атлас-АТЛАС, МАЛИНОВИЙ - виготовлений з малини і МАЛИНОВИЙ - темно-червоний колір і т.д.). у двоскладових віддієслівних іменниках на-ння,-ття, які втратили відтінок дії, наголос падає на останній склад, але у три-і багатоскладових віддієслівних іменниках, що зберігають звязок з дієсловом, від якого вони утворені, наголошується той самий склад, що і в дієслові (бажання, завдання, запитання). В.Виноградов виокремив 3 типи фразеологізмів: фразеолог. зрощення (ідіоми; значення хар-ся абсолютною нерозкладністю, невмотивованістю семантики окремих компонентів); єдності (значення нерозкладне, частково вмотивоване семантикою окремих компонентів); сполучення (стійкі мовні звороти, що хар-ся певною самостійністю значення компонентів, яким притаманна обмежена сполучуваність з іншими словами: поставити питання, справа рук, налити по вінця). Однак, процесом ускладнення основи називають таку зміну морфемної структури слова, при якій відбувається перехід від непохідної основи в похідну (незалежно від зміни кількості коренів в основі); протилежний процес - називають спрощенням основи. Варіантів таких поєднань у словосполученні може бути декілька: - поєднання опорного слова, яке в словосполученні може вживатись у будь-якій формі, і залежної форми слова, що завжди репрезентована однією граматичною формою, напр.: співати (співаю, співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають, співав, співав би...) пісню; - поєднання опорної і залежної форм слова, що вживаються в будь-якій формі, напр.: весняний ранок, весняного ранку, весняним ранком тощо; - поєднання двох рівноправних компонентів у сурядному словосполученні: брат і сестра, веселитись і радіти; - поєднання взаємозалежних головних членів - підмета і присудка: Засне долина (Т.