Історія виникнення фонології, загальне поняття фонеми та її відмінні риси. Головне значення парадигматики та синтагматики, їх особливості та різновид, приклади диференційних ознак фонем. Розгляд структури фонологічної системи та видів її опозиції.
Аннотация к работе
Реферат на темуОбраз звука в памяті людини він назвав фонемою. Сам термін фонема зявився раніше у французькій лінгвістиці у значенні «мовний звук». Він, зокрема, акцентуючи на незбігу фізичних і функціональних властивостей звука, чітко протиставляє звук як «минуще фізично-акустичне явище» і фонему як стійке уявлення про звук, «психічний еквівалент звука» [Бодуэн де Куртенэ 1963а: 351]. Отже, Бодуен де Куртене розглядав фонему не як носія певного смислу, а скоріше як організаційний центр, навколо якого групуються в нашій свідомості звуки мовлення, що виконують у мові тотожні функції. Смислорозрізнювальна роль фонеми виходить на передній план: «Фонемою називається найкоротше спільне фонетичне уявлення даної мови, здатне асоціюватися зі смисловими уявленнями і диференціювати слова» [Щерба 1971: 121].Опозиції бувають релевантні, тобто такі, які служать для розрізнення значеннєвих одиниць, і нерелевантні - які не служать для розрізнення значеннєвих одиниць мови. Наприклад, опозиція , , у словах дам - дим - дум є релевантною, бо саме цими протиставленими одиницями різняться наведені слова і відповідно їхні значення. Фонема (від грец. phonema «звук, голос») - мінімальна одиниця звукової будови мови, яка служить для розпізнання і розрізнення значеннєвих одиниць - морфем, до складу яких вона входить як найменший сегментний компонент, а через них - і для розпізнання та розрізнення слів. Опозиція приголосних на початку таких слів, як біг - ліг - ніг - ріг - фіг (у фонетичній транскрипції [біг] - [ліг] - [ніг] - [ріг] - [фіг]) засвідчує наявність в українській мові фонем , , , , , а протиставлення голосних у словах рос. спгол [стол] - стал [стал] - стул [стул], англ. bet [bet] «битися об заклад» - but [t>At] «але» - bit [bit] «кусок» - beat [bi:t] «бити», «удар» - bought [bo:t] «past від buy «купувати» - bat [baet] «кажан» - boot [bu:t] «черевик» засвідчує наявність у російській мові фонем , , , а в англійській -, , , , , , . Фонема як найменша лінійно неподільна величина використовується для утворення, розпізнавання й розрізнення морфем і слів.Хоча фонема - найменша сегментно (лінійно) неподільна мовна одиниця, однак вона є складним явищем: має багато ознак. Якщо у першому випадку всі ознаки використовуються для протиставлення іншим фонемам (передньоязиковість протиставляється губності (дар - бар), дзвінка має парну глуху (дом - том), твердість протиставляється мякості (дома - Дема [дбмъ]), а проривність - фрикативним, африкатам тощо (дам - зам), то в другому випадку для протиставлення іншим фонемам використовується лише дві ознаки - задньоязиковість (гор - бор) і дзвінкість (гол - кол). Усі перелічені ознаки фонем і є диференційними, бо саме за ними фонеми і протиставляються відповідно фонемам , , , і та . Так, зокрема, проривність в українській і німецькій мовах є диференційною ознакою (пор.: укр. грати «виконувати що-небудь на музичному інструменті» і ґрати «загорожа із переплетених металевих прутів», гніт «гноблення» і ґніт «шнур, що використовується для горіння в освітлювальних приладах»; нім. Усе розглянуте стосується парадигматичного аспекту фонем, де кожна фонема як постійна одиниця (інваріант) протиставляється всім іншим фонемам у фонологічній системі й характеризується певним набором диференційних та інтегральних ознак.Фонеми завжди є елементами певної фонологічної системи, тобто стверджувати, що певна звукова одиниця є фонемою, можна лише стосовно окремої мови. Наприклад, і в українській, і в російській мовах є звуки [г] і [ґ], однак у російській мові ці два звуки представляють одну фонему, бо між собою вони не перебувають в опозиції (немає жодної пари слів, які б різнилися звуками [г] і [ґ]), а в українській мові маємо дві окремі фонеми - і , бо є низка слів, протиставлених саме цими звуковими одиницями (гніт - ґніт, грати - ґрати). В українській і білоруській мовах є звук [р], але в українській мові є дві фонеми - і (пор.: рад [рад] і ряд [рад]), а в білоруській лише одна , бо опозиції - там не існує, оскільки звук [р] є тільки твердим. Констатувати, що, наприклад, в англійській і українській мовах є фонема , бо, мовляв, у цих мовах є такі звуки, все одно, що сказати, начебто туфлі й кофта однакові, бо вони 42 розміру. Отже, звуки стають фонемами лише тоді, коли вони перебувають в опозиції до інших звуків, тобто коли є хоч одна пара слів, яка різниться цими звуками.Більше того, існує проблема реальності фонеми. Єльмслев - концепції семіотичної реальності (фонема - фігура, що служить для побудови знаків), то У.-Ф. Тводдел оголошує фонему фікцією, яка існує лише в метамові лінгвіста, логічним конструктом, створеним з метою зручності опису. Однак і лінгвісти, які визнають реальність фонеми й обєктивність відношень фонем, що ґрунтуються на відношеннях у звуках мови, але розкриваються лише в функціонуванні всієї системи мови, розходяться в розумінні деяких суттєвих питань.