Характеристика залежності еволюційних змін на фонетико-фонологічному рівні від умов формування певного етносу. Регіон історичного контактування французької і німецької мов, яке є показником етнічного менталітету. Сегментна одиниця фонетичного рівня.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАЗахист дисертації відбудеться „10” січня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Дисертація складає частину нового підходу до соціолінгвістичних досліджень етнічного напрямку: кореляційна залежність між фактами мовної та етнічної еволюції встановлюється шляхом вивчення (в синхронії і діахронії) фонетичної варіативності мови в її природному контакті з системами інших мов. На основі запропонованої в дослідженні комплексної методики вивчення фонетичних змін в умовах природного білінгвізму встановлено наявність у французькому мовленні етнічних французько-німецьких білінгвів стійких звукових реалізацій, що відбивають шляхи розвитку французької фонетики в доісторичний період. Этнолингвистическая направленность в изучении фонетической вариативности французской речи позволяет установить причины своеобразия французского фонетизма, что, в свою очередь, способствует определению путей трансформации германского менталитета в романский в условиях ассимиляции романского (латинского, французского) языка.В другій половині минулого століття в межах лінгвістичної науки складається теорія мовних контактів, яка охоплює сфери досліджень впливу однієї мови на іншу або взаємного впливу контактуючих мов, конвергентного розвитку окремих груп мов, створення мовних союзів тощо. В представленому контексті під успадкуванням розуміється процес відтворення у психіці людини стійких образів про історично засвоєні етносом характерні риси духовної культури та мови. Етнолінгвістична спрямованість у вивченні фонетичної варіативності французького мовлення надає можливість накреслити витоки своєрідності складових елементів фонетичної системи французької мови, що, в свою чергу, сприяє висвітленню шляхів перебудови германського менталітету в романський при асиміляції романської (латинської, французької) мови. Наукова новизна даного дисертаційного дослідження зводиться до того, що в ньому вперше здійснено комплексний фонетичний аналіз французького мовлення етнічних французько-німецьких білінгвів; на основі артикуляційної класифікації розроблено діафонну систему носія французької та німецької мов; систематизовано основні акцентні риси та напрямки фонетичних змін, що відбуваються у французькій мові при її перманентному контактуванні з німецькою мовою; встановлено припустимі межі варіативності фонетичних одиниць французької мови в її безпосередній природній взаємодії з німецькою мовою. Теоретичне значення роботи полягає у: доповненні загальнолінгвістичної теорії мовних змін через розкриття конкретного питання фонетичної варіативності у французькій мові і мовленні; розробці терміносистеми для визначення інтерференційних процесів на фонетичному рівні мови; окресленні методики дослідження фонетичних змін в умовах природного білінгвізму; встановленні механізмів формування фонетичної системи етнічного французько-німецького білінгва.Остання складає результат багатовікового досвіду, що зберігається та поповнюється через мову, і може бути названою нематеріальною культурою народу. Суттєвість цих процесів така, що при змінюванні чогось відбувається рівнозначна компенсація: зміна будь-якого елемента мовної системи неминуче викликає модифікації у складі інших елементів. Подібні процеси переходу від германського до романо-германського, і далі, за певних обставин, до романського менталітету та мови спостерігалися в досліджуваному регіоні в період панування династії Меровінгів, що були германцями (франками) за етнічним походженням і асимілювали латинську мову. Саме білінгвальна мовна спільнота є тим зовнішньолінгвістичним організмом, який породжує зміни на рівні системи мови: порівняно з монолінгвами, двомовні носії володіють системою, що виходить за межі однієї мови. Фонетична система французько-німецького природного білінгва формується з простих, складених та складних діафонів: - на рівні вокалізму: - 6 простих діафонів, що є наслідком трансферацій: [a] - переднього ряду (далі ПР) з заднім резонансом, низького піднесення (далі НП), нелабіалізований (далі нелаб.), короткий / відкритий; [е] - ПР, середнього піднесення (далі СП), нелаб., короткий / відкритий; [] - заднього ряду (далі ЗР), СП, лабіалізований (далі лаб.), короткий / напіввідкритий; [o:] - ЗР, СП, лаб., довгий / закритий; [њ] - ПР, СП, лаб., короткий / напіввідкритий; [ш:]-ЗР, СП, лаб.