Роль середовища зростання Г. Косинки у формування його творчої особистості. Дослідження новелістики Григорія Косинки в її органічному зв"язку з фольклором. Розгляд образів степу, вітру, могили у новелах письменника. Створення літературного образу Фауста.
Аннотация к работе
ФОЛЬКЛОРНІ ІМПУЛЬСИ У ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ КОСИНКИІсторично: сучасні революції, війни перегукуються з аналогічними стихіями столітньої давності; культурно: нині ми маємо мистецькі творіння, які художньо відтворюють модерні революції та війни. Мета статті - проаналізувати новелістику Григорія Косинки в річищі органічного вживання у своєрідну атмосферу фольклору - від найпростішого, найбезпосереднішого - запису текстів усної народної творчості - до найскладнішого, опосередкованого через ряд обєктивних і субєктивних чинників - засвоєння народнопоетичного світовідчування, духу естетики фольклору. Деякі пісні застосовує автор для характеристики дії, вчинків чи настрою людини, інші включаються в авторську розповідь чи мову героя твору. Косинка, щоб глибше розкрити жорстокість війни, від якої в усі часи страждає не тільки людина, а й усе живе на землі - плоди людської думки й праці ("стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кровю поливають") [4,45], використовує рядки стародавньої пісні "Ой у полі жито копитами збито..." Щоб підкреслити горе, яке принесла війна матері, забравши в неї сина, автор відтворює її тугу й страждання не лише безпосередньо вводячи уривки пісень у текст, - за асоціацією викликаючи у читачів зміст пісні в цілому повязані з нею події і переживання,-ай досягає настроєвості і завдяки запозиченим із народної пісні повторів, емоційної наснаженості фрази: "Стерялась, бідна, з журби...Осягнення фольклору йшло по лінії органічного засвоєння народного світогляду й моралі. Істинно народний характер творчості письменника виявляється не у самому використанні пісень, прислівїв, міфологічних образів і т.д. і т.п., а в тому, що вони живуть у його творах як художнє переосмислення.