Дослідження функціональної еволюції фольклорного матеріалу, записаного П. Гнідичем, простеження зміни у його поетиці та семантиці. Аналіз українських народних пісень і прози, специфіка регіональних жанрів і етнічних груп народної пісенної творчості.
Аннотация к работе
Львівський національний університет імені Івана ФранкаВИКОНАВ ПЯТАЧЕНКО СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ Фольклористична діяльність П.О. Гнідича. Дисертація присвячена дослідженню фольклористичної діяльності Павла Гнідича, зокрема аналізові народних пісень і прози із збірника «Матеріали з народної словесності Полтавської губернії» (Полтава,1914-1915), встановленню фактів наукової біографії вченого, а також особливостям його наукового світогляду і звязку з українською фольклористикою початку ХХ століття. Дослідження методології збірки, авторського наукового підходу до збирання і видання фольклорного матеріалу дає автору дослідження можливість говорити про виняткове місце даного видання в історії вивчення українського фольклору. Аналізуючи пісенну і прозову народну творчість, зібрану автором в Роменському повіті Полтавської губернії, автор приходить до висновку про генетичну спорідненість фольклорного багатства даного регіону зі всією українською фольклорною традицією.Актуальність теми дисертації визначається тим, що постать Павла Гнідича не отримала в українській фольклористиці належного висвітлення, його науковий доробок протягом століття залишався на маргіналіях наукових зацікавлень. У пропонованій роботі вперше здійснено спробу системного розгляду фольклористичної діяльності Павла Гнідича, зясування світоглядних переконань і аналізу методологічних засад його наукової діяльності. Отже, актуальність і важливість теми, її недостатнє науково-теоретичне опрацювання та необхідність більш повного представлення в українській фольклористиці такого обдарованого вченого, як Павло Гнідич, зумовили вибір дисертаційного дослідження. Гнідичем у пятитомному збірнику «Матеріалів з народної словесності Полтавської губернії» (Полтава, 1914-1915), що містить обрядову і необрядову пісенність, а також народну прозу. Основою для зясування фактів наукового, педагогічного та особистого життя стали архівні матеріали, спогади сучасників ученого, сільських старожилів, газетна хроніка, матеріали спеціально проведених автором дослідження польових експедицій слідами П. Гнідича.Гнідича до української фольклористики та етнології» розглядається формування й розвиток наукового світогляду П. Велику вагу для нього мали стосунки з українськими науковцями, письменниками та діячами культури, котрі, як і він, співпрацювали з полтавським народознавчим науковим осередком - Полтавською вченою архівною комісією. Гнідича завершилась випуском 5-томного збірника «Матеріалів із народної словесності», який завдяки першоджерельному матеріалу з маловивченої території України не втратив свого значення і дотепер. Гнідич починає співпрацювати з Комісією з народної словесності при Етнографічному відділі Імператорського товариства любителів природознавства, антропології й етнографії при Московському університеті, яку очолював відомий фольклорист, мовознавець та історик Всеволод Міллер. Гнідич починає співпрацювати з науковим центром по дослідженню історії й культури Полтавщини - Полтавською вченою архівною комісією, під егідою якої і виходять зібрані вченим матеріали.Серед усього фольклорного матеріалу, опублікованого у збірнику Павла Гнідича, пісні складають переважну більшість. Гнідича містить цикл календарної поезії, синтетичний весільний обряд, голосіння, окремий том (у двох частинах) необрядової лірики (думи, історичні пісні, балади, суспільно-побутова і родинно-побутова лірика, жартівливі пісні) і том прози (казки, легенди, народні оповідання - «протоколи»). Отже, 143 календарно-обрядові пісні збірника представляють практично увесь спектр землеробської обрядової лірики від весняних пісень до пісень новорічно-різдвяного циклу. Пісні про збирання врожаю збирач включає, як петрівчані і купальські, до пісень літнього обрядового циклу, але гребовицькі і жниварські помилково атрибутує як позаобрядові і друкує їх у наступному томі. Внаслідок проведеного дослідження вдалося встановити, що серед пісень другого тому ми маємо одну думу, історичні пісні, балади, суспільно-побутову лірику, ліричні пісні про кохання та родинне життя, кілька пісень літературного походження, а також жартівливі та сатиричні пісні.Гнідича має унікальне для української фольклористики значення, а зафіксовані ним тексти доповнюють наше уявлення про виникнення та функціонування фольклорних текстів та їх варіантів. У роботі вперше представлено в досить повному обсязі життєвий шлях цього вченого, інформація про який ґрунтується переважно на архівних джерелах та спогадах старожилів Роменського району, котрі зустрічалися з П. Відомо, що цей збірник був розрахований на пять томів, але третій і пятий вважаються втраченими, тому в дослідженні розглядаються лише перший, другий (у двох частинах) та четвертий томи (випуски), а також залучаються окремі факти із ненумерованого тому, що отримав назву «Оповіді козаків». У роботі наголошується на високій фаховій підготовці Павла Гнідича як вченого, який використовував досвід і української, і російської фольклористичної школи.