Помiтний слiд Михайла Максимовича у галузi природознавства, ботанiки, хiмiї, зоологiї, фiзики. Фольклорні видання Максимовича та їх величезний вплив на українську фольклористику. Фундаментальні праці як мовознавця. Першооснова етнографiї як науки.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту УкраїниВиховувався під впливом дядьків по матері, Іллі Максимовича, доктора права та фiлософii Харківського університету, та Романа Максимовича, викладача грецькоi та римськоi словесності у Московському університеті. Живучи в Україні, Максимович підтримував тісні творчі й особисті звязки з Т.Шевченком , П.Гулаком-Артемовським , Є.Гребінкою , М.Костомаровим , М.Щепкіним , А.Міцкевичем та ін. визначними діячами науки й культури. Незважаючи на великий науковий авторитет (Максимович був почесним членом кількох українських та російських університетів і багатьох наукових товариств), лише під кінець життя (1871 р.) його обрано членом-кореспондентом Російської Академії Наук з відділу російської мови та словесності. Доробок Михайло Максимович завдяки різнобічності свого обдаровання залишив однаково помітний слід як у галузі природознавства, ботаніки, ximii, зоологii, фізики, якими він активно займався у 1823 - 1834 роках, так i в галузях мовознавства, фольклору, етнографii, ictopii, археологii, що im він присвятив пізніший період своєi діяльності аж до останніх днів життя. Ці думки, втілені у найголовніших природознавчих працях вченого - "Про системи рослинного царства", "Головні особливості зоологii, або Наука про тварин", "Книга Наума про великий Божий світ", на багато років попередили дослідження Чарльза Дарвіна й поставили Максимовича в ряд фундаторів вiтчизняноi природознавчоi науки.