Вивчення особливостей процесу зародження та становлення українського флоту. Дослідження ролі морського флоту у внутрішньому, зовнішньополітичному та економічному житті України. Вивчення аспектної організації і технології українського суднобудування.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРобота виконана у відділі історії України середніх віків Інституту історії України НАН України Захист відбудеться "25 "червня 1999 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (адреса: 252001, Київ - 1, вул. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 252001, Київ - 1, вул. У дисертаційній роботі розглядається виникнення, розвиток та дії флоту Запорозької Січі у XVI-XVIII ст. Досліджується місце козацького флоту у розвитку структури збройних сил Війська Запорозького Низового, характер стратегії й тактики українських козаків у морських війнах.Своєчасність її актуалізується насамперед через те, що поступальний розвиток кожної національної держави значною мірою визначався рівнем розвитку мореплавства як універсального, комунікаційного і достатньо безпечного засобу звязку з навколишнім світом, який забезпечував і стимулював інтенсивний розвиток міжнародної (транзитної) торгівлі, сприяв налагодженню контактів з найвіддаленішими країнами, розвивав техніку мореплавства. Зокрема, цю проблему генези козацтва розкривають у своїх працях В.Б.Антонович та М.І.Костомаров . Автор зробив закид козацтву у відсутності конструктивних сил, байдужості до віри, прагненні до розбою. Однак лише з середини 80-х років починають зявлятися праці, в яких знайшли відображення окремі аспекти генези козацтва як військової верстви. Крім цих досліджень, дані з історії Чорноморського козацького війська (1788-1860) та Кубанського козацького війська (1860-1920) наводять праці П.Короленка та І.Дмитренка.У першому розділі "Українське мореплавство до середини XVI ст." розглянуто умови, причини, внутрішні і зовнішні чинники становлення і організації вітчизняного мореплавства з княжої доби до виникнення перших січей на Запорожжі, висвітлено роль давньоруського, бродницького та ранньокозацького мореплавання (ІХ-XVI ст.). Флоти Базавлуцької, Микитинської Січей другої половини XVI - XVII ст. характеризувалися найвищою бойовою активністю, походи на турецьке і кримське узбережжя стають майже щорічними. Запорозька Січ у запорожців, середнє Подоння в донських козаків були основними центрами суднобудування. Вагомою була участь флоту Січі в російсько-турецьких війнах в умовах загострення суперечностей між Запорозькою Січчю, Гетьманщиною та Росією. Росія самовільно в межах Запорожжя споруджувала фортеці для боротьби з Кримом і для контролю за Січчю, царизм втручався в політичні звязки Січі з сусідніми державами, вбачаючи в запорозькому війську лише слухняного учасника у війнах з Оттоманською імперією.