Видовий склад флори судинних рослин національного природного парку "Синевир". Визначення найцінніших в созологічному відношення масивів парку. Репрезентативність мережі природно-заповідного фонду регіону і визначення шляхів оптимізації його структури.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі "Ужгородський національний університет" Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Комендар Василь Іванович ДВНЗ "Ужгородський національний університет" професор кафедри ботаніки біологічного факультету Гжицького завідувач кафедри біології кандидат біологічних наук, доцент Любінська Людмила Григорівна Камянець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка доцент кафедри біології та методики її викладання Захист дисертації відбудеться "15 "березня 2010 р. о 13-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.211.01 Інституту ботаніки ім.Зменшення кількості видів тварин і рослин є дуже чутливим показником, який дає можливість як оцінити ступінь впливу людини, так і попередити незворотні процеси її деградації. Івано-Франківськ на тему: Провести лісопатологічні обстеження осередків всихання ялинових насаджень НПП "Синевир". Встановити видовий склад флори судинних рослин НПП "Синевир". В результаті багаторічних досліджень на території НПП «Синевир» було здійснено критичний перегляд видового складу флори судинних рослин цього регіону й створено її анотований конспект. Основні результати роботи доповідались на 8 наукових конференціях: міжнародному регіональному семінарі "Охорона довкілля: сучасні дослідження в екології і мікробіології (Ужгород, 1997); науково-практичній конференції "Збереження флористичного різноманіття Карпатського регіону" (Синевир, 1998); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю створення Національного природного парку "Синевир" "Проблеми екологічної стабільності Східних Карпат" (Синевир, 1999); міжнародній науково-практичній школі для молодих вчених і спеціалістів "Природні екосистеми Карпат в умовах посиленого антропогенного впливу" (Ужгород, 2001); міжнародній регіональній науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження проф.Наведено критичний огляд публікацій, які містять інформацію про флору та рослиннність Українських Карпат, у тому числі флори басейну р. Майже всі зазначені роботи мали в свій час значний науковий інтерес і не втратили актуальності зараз, однак вони лише частково охоплювали територію Українських Карпат, носили переважно описово-інвентаризаційний характер, не охоплювали питання систематики й поширення більшості видів, також не виходили на практичне використання результатів. Особлива увага була приділена публікаціям по Карпатах післявоєнного періоду [Ільїнський (1945), Попов (1949) Ярошенко (1946, 1947, 1951), Косець (1949), Харкевич (1949, 1951, 1956), Білик (1950), Брадіс, Запятова (1950), Брадіс (1951, 1953), Козій (1953, 1954, 1955), Поварніцин (1950, 1954), Малиновський (1953, 1954, 1955, 1978, 1980 та ін.), Комендар (1954, 1955, 1964, 1966, 1988, 1992 та ін.), Лазаренко (1955), Руденко (1955), Стойко (1955), Коліщук (1956), Фодор (1956, 1974 та ін.), Чопик (1958, 1960, 1970, 1976, 1977, 1978, 1988 та ін.), та ін.]. В цих роботах, а також багатотомній «Флорі УРСР» (1940-1965), «Екофлорі України» (2000, 2002, 2004), декількох виданнях «Визначника …» (1950, 1965, 1977, 1987), «Флоре Европейской части СССР» (1974-2004) та деяких інших флористичних зведеннях містяться важливі відомості про рослинний покрив багатьох частин Закарпаття, у тому числі Горган, куди відноситься регіон нашого дослідження. Проте, спеціальне вивчення рослинного покриву Горган, у тому числі їх частини на території НПП «Синевир», майже не проводилося.Згідно з нашими даними, основна кількість рослин являє собою травянисті полікарпіки (621 видів), помітна участь у флорі НПП монокарпіків (178 видів), певна кількість видів (55) - кущі та кущики, є дерева (28 видів) й напівкущики (8 видів). Близькі показники приналежності видів у флорі “Синевира” до біологічних типів, згідно з якими більшість рослин (573 види) - гемікриптофіти, значна кількість (178 вид) - терофіти, також наявні хамефіти (63 види), геофіти (40 видів), фанерофіти (28 видів), та гідрофіти (16 видів). На підставі наших даних можна стверджувати, що у флорі НПП переважають таксони, рослини яких зростають у Європі (447 видів), значна частка видів, що мають євроазіатський ареал (320 видів), декілька видів поширені у Євразії й Північній Америці (8), й певна кількість таксонів (88 видів) поширена у Голарктиці чи навіть ширше (циркумбореальний ареал). Розподіл рідкісних видів по гірських поясах наступний: 17 видів зростають у нижньому гірському поясі, 24 види - у середньому гірському поясі, 25 видів - у обох лісових поясах, 38 видів - у середньому та верхньому гірському поясах, 14 видів приурочені до високогіря й 15 видів зростають у всіх трьох гірських поясах.