Флора і рослинність Добровеличківсько-Олександрівського геоботанічного округу та їх созологічне значення - Автореферат

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ім.Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Андрієнко-Малюк Тетяна Леонідівна, Інститут ботаніки ім. Холодного НАН України, завідувач міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекоресурсів України Холодного НАН України, провідний науковий співробітник відділу систематики та флористики судинних рослин кандидат біологічних наук Захист відбудеться "_17_ "_листопада 2003 р. о _10-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.211.01 в Інституті ботаніки ім.Регіону притаманний багатий та специфічний рослинний покрив, що обумовлено його положенням на природних рубежах Лісостепу і Степу, Правобережного та Лівобережного Лісостепу. В ботанічному відношенні цей регіон в своїй основній частині був вивчений фрагментарно. Таким чином, проведене дисертантом комплексне дослідження рослинного покриву регіону дозволяє встановити закономірності його будови, функціонування і динаміки, виявити звязки з іншими регіонами, науково обґрунтувати шляхи раціонального природокористування та охорони фіторізноманіття, що має важливе наукове, практичне і созологічне значення. Метою даного дослідження було встановити структуру і сучасний стан флори і рослинності Добровеличківсько-Олександрівського геоботанічного округу та оцінити стан збереження фіторізноманіття. · вивчити рослинність, розробити класифікаційну схему рослинності регіону досліджень на домінантній основі і для лісової рослинності масиву Чорний ліс - на флористичній основі, дати характеристику основних синтаксонів, виділити рідкісні рослинні угруповання;Згідно геоботанічного районування України Добровеличківсько-Олександрівський геоботанічний округ дубових, грабово-дубових лісів і лучних степів виділений в межах Правобережної Середньопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області (Білик, 1977) та знаходиться на межиріччі Дніпра і Синюхи, а також на південних відрогах Придніпровської височини. Південна межа округу накладається на природну границю лісостепової та степової природних зон, північна простягається від місця злиття річок Великої Висі та Синюхи в напрямку м.Період локальних досліджень, що тривав у XVIII ст. та у першій половині XIX ст., відзначився накопиченням перших флористичних матеріалів з даного регіону учасниками академічних експедицій Російської Академії Наук В. Геоботанічні праці були присвячені переважно Чорному лісу (Іващенков, 1859; Танфільєв, 1894; Прохоров, 1905; Доктуровський, 1907; Пачоський, 1910, 1914, 1915; Морозов, 1911, 1931; Хітрово, 1911; Висоцький, 1925). Танфільєв (1894), висвітлюючи погляди на причини безлісся степів, навів опис рослинності Чорного лісу. Доктуровський (1907) проаналізував характер розподілу рослинності та склав один з перших описів сфагнового болота в Чорноліській балці. Пачоський (1910, 1914, 1915) здійснив флористичний та геоботанічний аналіз Чорного і Чутянського лісів та сфагнового болота в Чорному лісі.Отримані нами матеріали включають 629 повних геоботанічних описів. Польові дослідження проводились загальноприйнятими методами (детальномаршрутним та напівстаціонарним) (Полевая геоботаника, 1959-1976). Геоботанічні описи пробних ділянок та закладання еколого-ценотичних профілів проводилось за загальноприйнятою методикою (Ярошенко, 1961; Шенников, 1964). При вивченні флори застосовувався класичний морфолого-еколого-географічний метод (Комаров, 1940).Встановлено, що спонтанна флора регіону досліджень нараховує 937 видів, які належать до 430 родів, 98 родин, 4 відділів. Аборигенну фракцію флори складають 702 види (74,9% загальної кількості видів). Аналіз основної частини родинного спектру флори показує провідну роль родин Asteraceae - 125 видів (13,3%) і Poaceae - 83 види (8,9%), що є характерним для флор північно-східної Євразії (Малышев, 1972). Наступна позиція належить криптофітам (216 видів, 23,0%) з високою питомою вагою геофітів (128 видів, 13,6%). Найменша кількість видів належить до хамефітів (39 видів, 4,2%) і фанерофітів (66 видів, 7,0%).Природна рослинність займає 15-16% площі території та представлена лісовим, степовим, лучним, болотним і водним типами рослинності. За площею на досліджуваній території переважає лісова рослинність, яка вкриває близько 9% загальної площі та поширена переважно в північній частині. Класифікація подається до рівня формацій для степової, лучної, болотної і водної рослинності та рівня груп асоціацій - для лісової рослинності. Класифікаційна схема включає 5 типів рослинності, 60 формацій, 31 групу асоціацій. Тип рослинності Silvae містить 1 клас формацій - Silvae foliosae, 1 групу формацій - Silvae latifoliosae, 2 формації - Querceta roboris, Carpineta betuli, 5 субформацій.Проблема охорони рослинного світу регіону набуває важливого значення у звязку з великою розораністю території та її інтенсивним господарським освоєнням.