Походження Орлика, його дитинство та юність, навчання в Київській Могилянській Академії та зацікавлення філософією. Воєнні дії на Правобережній Україні, похід Іслам-Герая. Зовнішня політика Орлика: взаємини з Карлом XII, наслідки перебування в Туреччині.
Аннотация к работе
Минає пять століть, як у польських, а далі у українських хроніках, літописах, державних документах, мемуарах, в усному епосі закарбовується й розкривається історична панорама однієї з найгероїчніших і найромантичніших сторінок світової історії - Запорозької Січі, козацького війська, які утворювали державу. Навіть історики ХІХ століття, зокрема Соловйов, Коночевський та Костомаров, незважаючи на негативне ставлення до українських визвольних ідей, не могли не зауважити його щирості й чистоти занірів. Найактивніший провідник Мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя створенню західноєвропейської коаліції, яка допомогла визволити Україну.Орлики - це була стара баронська фамілія, дуже розповсюджена в самій Чехії, в Моравії і на Шлезьку. Батько Степан, приймаючи участь в польсько-турецькій війні, був убитий під Хотином у грудні 1673 р. в 51 році життя. Пилип Орлик залишився сиротою, на руках матері, і його було певно й охрещено по православному обряді. Тут Орлик учився красномовства і філософії у славного на той час професора Степана Яворського, до якого молодий хлопець привязався всією душею і ставився до нього все своє життя з великим пієтетом. Такі панегирики були за Мазепиного бароко модою часу, якій слідував Орлик поруч інших достойників Української держави, але безперечно тут був і вислів відданості і пієтету до гетьмана.Це були тяжкі часи мандрівки через степи Правобережжя, і тільки завдяки степовикам-запорожцям, можна було сяк-так утримати при житті таку силу людей в безлюдних місцевостях, аж поки вони не опинилися у берегів Богу. Дві справи цікавили тоді українську еміграцію: хто буде гетьманом після смерти Мазепи і кому дістанеться той значний маєток в золоті, дорогоцінностях і гетьманських інсигніях, які привіз Мазепа з собою до Бендер. Здається, і сам Мазепа так дивився на справу і передавав в руки свого племінника всі засоби, державні і приватні, що були у нього, щоби полегшити йому відповідальне завдання шефа держави поза межами країни. Сам Орлик клопочеться пізніше вже не про ревізію бендерської постанови, тільки про поворот шведським урядом тих сум, які безсумнівно (і тут з боку фамілії Войнаровських були заявлені претензії) належали до державного скарбу, особливо ж тих 60000 талярів, що були колись позичені Мазепою шведам з державної каси в Будищах. Сам Карл XII з своїми кількасот шведами був до певної міри емігрантом на турецькій території, союзників не було.Головне було те, що тепер Москва ставала в ряди першорядних європейських держав, виростала на силі не тільки супроти шведів, але й на півдні супроти турків. Армія Левенгаупта капітулювала в Переволочній, Крассау, і Станислава Лещинського не було вже в Польщі. В уяві Карла XII турецька армія марширувала до польських кордонів, а шведи виступали одночасно з Померанії, де було зосереджено їх військо, теж до Польщі. Спільні сили турків, шведів, а в центрі поляків і українців мали б бути направлені проти того ж головного ворога, що й раніше, московського царя. Бо вже 23 січня 1711 р. були підписані «pacta conventa», які встановили союз між козаками і ханом на грунті повної незалежності України, причім без згоди гетьмана і Війська Запорізького хан неповинен був укладати мир з москалями.Що до головної акції на Правобережній Україні, то вона почалася в січні 1711 p., коли вийшли з Бендер запорожці з своїм кошовим Костем Гордієнком та обидва провідники, Орлик та Потоцький. Поляків і запорожців було разом 7 000-8 000; орди було 20 000-30 000. В його планах чималу роль грало зайняття такої важливої фортеці, як Камянець на Поділлі, але він під час маршу навіть не спробував зробити експедицію в цім напрямі, - безперечно, тому, що коронна армія й не думала виступати на боці Потоцького; навпаки, її відділи вели жваву рекогносціровочну акцію проти нього. Потоцький, в дусі замірів шведського короля, хотів йти шляхом, близьким до самої Польщі, все ще в надії, що відділи коронної армії при його наближенні будуть до нього приєднуватись. Орлика ображала сваволя Потоцького; Потоцький, з свого боку, вказував на те, що Правобережна Україна завжди належала до Польщі і не повинна перейти в руки козаків.Шведський корпус, що знаходився в Померанії, взагалі не виступив зі свого становища, тільки Адам Шмігельський з своїм польським відділом зробив у червні 1711 р. рейд з Померанії через бранденбурзьку смугу до Польщі. Ціла експедиція наробила великого галасу, але ні до якого повстання в краю не привела; надто багато було тут московського війська. Невдача експедиції на Україну була тяжким ударом і для Карла XII, і для його співробітників. Замість наступу турків на Правобережну Україну і бою десь під Києвом, тепер сам цар з московським військом наближався до кордонів Молдавії, сподіваючись легкої перемоги.
План
План
Вступ
1. Пилип Орлик - політичний діяч
1.1 Орлик - співробітник Мазепи
1.2 Пилип Орлик у Бендерах. Вибори на гетьманство
1.3 Конституція 1710 року „Прав і свобод Запорозького Війська”
2. Воєнні дії на Правобережній Україні
2.1 Похід Іслам-Герая на Слобідську Україну
2.2 31 січня 1711 року - початок головної акції на Правобережній Україні
2.3 Рейд Адама Шмігельського через Бранденбурзьку смугу до Польщі