Типологічні ознаки жанру фентезі на рівні системи персонажів, сюжетно-композиційної організації, хронотопу. Сутність поняття архетипу в культурологічному та літературознавчому вимірі. Способи та прийоми художнього втілення архетипів у текстах Д. Толкіна.
Аннотация к работе
Таврійський національний університет імені В.І. Толкіна: архетиповий вимір художньої структуриРоботу виконано на кафедрі зарубіжної літератури Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Кеба Олександр Володимирович, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри зарубіжної літератури Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Новикова Марина Олексіївна, професор кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського; Захист відбудеться “18” лютого 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету імені В. І.Толкіна (1892-1973) й, зокрема, фантазійна епопея "Володар Перстенів" ось уже понад півсторіччя привертає до себе увагу читачів, літературознавців і культурологів. Визнаючи правомірність і слушність таких тверджень, водночас маємо зауважити, що сила впливу творів Толкіна на читачів і невщухаючий інтерес до них учених-літературознавців не в останню чергу зумовлюються тим, що втілювана автором в оригінальній художній формі світоглядно-екзистенційна проблематика закорінена у глибинні сфери людського світовідчуття. Беручи до уваги опосередковано-фікційне відображення у творчості Толкіна саме таких світоглядних домінант, розмаїття рецепції й інтерпретації його книг можливо пояснити специфікою художнього освоєння архетипів, що формують шар колективного несвідомого у психіці людини. Потребують комплексного аналізу такі аспекти змістово-формальної цілісності книг Толкіна, як детермінованість їх проблематики і структури архетиповими образами та моделями, специфіка втілення в персонажах і сюжетних ситуаціях універсальних моделей особистісного й соціального буття, особливості власне художньої індивідуально-авторської трансформації образів колективного несвідомого. В Україні за 2001-2008 рр. захищено лише 6 літературознавчих дисертацій, назви яких включають поняття "архетип" ("архетипний/архетиповий") та його похідні, і 18 дисертацій, де це поняття увійшло до текстів анотацій чи віднесено до ключових слів, що засвідчує недостатню реалізованість ідей архетипової критики в українському літературознавстві.Толкіна" - висвітлено рецепцію творчості Толкіна в англо-американській літературній критиці та її оцінку в російському й українському літературознавстві, охарактеризовано основні напрямки і підходи до вивчення спадщини письменника. Разом з тим можна констатувати, що вже в 1968 р., коли побачила світ збірка "Толкін і критики", виокремилися пріоритетні галузі: зясування співвідношення "вторинного світу" автора й реальної дійсності, а в цьому контексті вияв домінантних морально-етичних проблем у книгах Толкіна; міфологічні, легендарні та літературні джерела "Володаря Перстенів"; поетикальні особливості книги, включаючи мовно-стильову та наратологічну своєрідність. У сучасних толкінознавчих студіях дисертант виділяє такі основні напрями: 1) джерелознавство; 2) своєрідність міфосвіту Толкіна; 3) творчість Толкіна і проблеми релігійного світогляду; 4) специфіка жанру "Володаря Перстенів"; 5) художньо-естетичні й поетикальні домінанти творчості Толкіна. Серед власне літературознавчих праць, у яких пильна увага приділяється художньо-естетичній і поетикальній своєрідності трилогії, найбільш ґрунтовними є “Дорога до Середземя" і "Толкін: автор століття" Т. У першому творі психологічний сюжет головного героя Більбо в архетиповому прочитанні постає як історія його інтеграції у світ із притаманним для такого сюжету "репертуаром" архетипів Аніми, Персони, Его, Тіні, Самості.