Зіставлення онтологічної установки Бергсона та гносеологічної Гуссерля щодо істини й шляхів її пізнання. Виявлення відмінностей у розумінні інтуїції. Дослідження шляхів переосмислення Є. Мінковським і Г. Марселем інтуїції та редукції як її умови.
Аннотация к работе
ФЕНОМЕНОЛОГІЯ Й ОНТОЛОГІЯ А. БЕРГСОНА ЯК ДЖЕРЕЛО ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ Г.Незважаючи на те, що чимало дослідників (зокрема, Е.Мунье, О.Больнов, Г.-Г.Гадамер, П.Рікер, В.Барретт, М.Вето, ГШПІГЕЛЬБЕРГ, В.В.Лях та ін.) визнають вплив філософії життя, особливо бергсонівської, на становлення екзистенціальної філософії, основним джерелом її вважається феноменологія Гуссерля, від якої М.Гайдеґер зробить свій онтологічний поворот. Існує думка, що Бергсон, незважаючи на значну популярність у 1900-1930 роках, не залишив учнів й того, що можна було б назвати «бергсоніанською школою». Тименецька, Е.ван Дорцен, Б.Ванденфельс) та дослідники (І.Блауберг, В.П.Візгін, О.А.Власова) розглядатимуть його феноменологію як «синтез ідей Бергсона і Гуссерля». Г.Марсель також визнає своє учнівство в Бергсона й навіть присвятить йому свій перший «Метафізичний щоденник»: «Саме Бергсону я зобовязаний своїм звільненням від духу абстрактності, згубність якого я повинен був значно пізніше розкрити» [15, 81]. Отже, сам термін «феноменологія» у працях Е.Мінковського й Г.Марселя означає звертання не до гуссерліанської феноменології, а до феномена конкретної людської особистості, розглянутої в єдності її свідомості, тіла, почуттів й образу життя.