Дослідження рунічного знаку як засобу соціальної комунікації. Визначення символізму руни за класифікацією семіотичної моделі Ч. Пірса. Виокремлення етапів переходу від знака до знака-символу. Аналіз функцій рунічних знаків-символів за А. Соломоніком.
Аннотация к работе
ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РУНІЧНОГО ЗНАКА ЯК ЗАСОБУ КОМУНІКАЦІЇВиокремлено етапи переходу від знака до знака-символу. Збільшення в знака обсягу додаткових абстрактних смислів унаслідок зростання їх актуальності для конкретної комунікативної групи витісняє його вихідне значення, знак перетворюється на символ (при цьому він може продовжувати функціонувати і як знак (системний або одиничний) в комунікативних ситуаціях іншого типу). Не всі знаки, що виникають, стають символами, аналогічно, як не всі символи мають знакову форму. Люди з розвиненим символьним мисленням додають уточнювальні значення для змісту певного знака й інформаційний контент, тобто семантичний обєм, збільшується, а знак перетворюється на знак-символ і починає існувати у соціокомунікативному просторі. Пірс вказував на те, що знак має дві основні точки опори - в референті, який втілюється в знакові, та в людському розумі, тобто він заклав розуміння обох цих функцій.