Порівняльно-історична характеристика поняття архетип. Принцип протилежностей у становленні свідомого методу освоєння несвідомого. Сутнісні особливості архетипів, їх значення у розгортанні досвіду свідомості. Індивідуаційний вимір цивілізації та культури.
Аннотация к работе
Інститут філософії ім. г.с. сковородиАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Науковий керівник: доктор філософських наук, професор кафедри філософії Київського державного лінгвістичного університету Бровко Микола Миколайович. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Левчук Лариса Тимофіївна, завідуюча кафедрою етики, естетики та культурології Національного університету імені Тараса Шевченка. кандидат філософських наук, Носова Ганна Юріївна, молодший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Захист відбудеться “25” грудня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02. в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 252001, Київ-1, вул.Намагаючись оцінити шлях, пройдений українським суспільством за роки становлення державності, процеси соціального реформування, які спрямовані на подолання дегуманізованого тоталітарного минулого, утвердження України як повноправного члена світового співтовариства, ми приходимо до висновків про необхідність глибоких масштабних перетворень соціуму та усвідомлення складності і суперечливості нинішнього етапу розвитку людської цивілізації. Позитивні зрушення в перетворенні суспільства передбачають можливість “олюднення” всіх його інститутів, в оточенні яких проходить життя індивіду лише тільки шляхом пізнання справжньої природи особистості, сутності її взаємодії з соціальними структурами заради всебічного використання можливостей Людини. Сформовані в межах європейської раціоналістичної традиції підходи, неспроможні повно, адекватно відобразити та оцінити роль і місце людини, суспільства та Універсуму, характер, масштаби, способи та можливі перспективи їх взаємодії в сучасних умовах. Відкриття несвідомого та різноманітних його виявів, стало одним з етапів глобальної переорієнтації величезного масиву філософської проблематики, котрий визначає незаперечну значущість свідомості, та її компонентів в житті індивіду і суспільства. Наявність такого широкого спектру проблематики безумовно актуалізує справу опрацювання методології, яка дозволяє відновити та й надалі зберігати цілісність індивіду, яка була довільно поділена, в межах тотального панування раціоналізму, між окремими, вузько спеціальними науковими напрямами, теоріями, концепціями, школами і кафедрами.У першому розділі “Архетип в структурі несвідомого” аналізується специфіка архетипів колективного несвідомого та їх значення в організації взаємодії Природи, людини та суспільства. Оперуючи поняттями “несвідоме”, “свідоме”, “архетип”, “досвід свідомості“, Юнг інтерпретує архетип не стільки як характеристику зовнішнього ідеально-матеріального світу, скільки його людський вимір, умову та спосіб існування іманентного людині колективного несвідомого. Проте, архетип не тільки виступає організатором та творцем будь-якого досвіду, але й фактором, що повязує сенсом досвід та уявлення, і гарантом можливої присутності взагалі усякого сенсу. Припускаючи можливість лише обмеженого використання поняття “інстинкт”, що передбачає розгляд суто біологічного аспекту поведінки, стосунків з середовищем, автор наполягає на вирішальному значенні архетипу в структуруванні колективного несвідомого під впливом комплексу соціальних факторів - матеріальних умов існування суспільства та духовних орієнтирів, що визначають перспективи розвитку людства. Третій параграф “Сутнісні особливості архетипів та їх значення у розгортанні досвіду свідомості” містить первинний змістовний аналіз архетипів, які найбільш адекватно виражають природу взаємодії несвідомого та свідомості, що й дозволяє сформулювати авторський варіант визначення центрального поняття роботи “архетип колективного несвідомого”.На основі проведеного дослідження автор окреслює перспективи подальшої розробки проблем, що аналізувалися, та підводить загальні підсумки роботи, які полягають у наступному: архетип колективного несвідомого слід розглядати як відкриту систему, що самоорганізується, та визначає, задає спектр можливих соціокультурних сенсів і варіанти їх інтерпретації на рівні як окремого індивіду, так і суспільства в цілому.