Виявлення принципів існування танцювальних жанрів у контексті оперного мистецтва на прикладі твору зрілого періоду творчості композитора – опери "Енеїда". Аналіз різноманітних жанрів (гопака, козачка, веснянки, хороводних танців), що застосовує Лисенко.
Аннотация к работе
Феномен українського національного танцю в опері М.Сабанєєва, в музиці безпосередньо відображається «відбиток духу (виділено нами - Т.К.) (типу відчування) даного автора, творця музики, і, оскільки він сам відображає тип відчування свого класу або групи, дається зліпок з типу відчування і всієї цієї групи» [7, 3-4]. Про сутність національного в танцях, чітко говорить історик В. Дослідження втілення феномену українського національного танцю у творі зрілого періоду творчості композитора - опері «Енеїда» - і становить мету цієї статті. Аналіз надзвичайно цікавих, розвинутих танцювальних епізодів опери «Енеїда» [3] дає можливість зробити висновок про те, що вони утворюють велику танцювальну форму (поняття введено нами - Т.К.), що має поліжанрову основу. Танцювальні гри хороводного типу відтворені композитором у другій (№14 - Танець грацій) і третій діях опери (№18 - Веснянка - хор карфагенянок, в нарядах українських дівчат, виконується з танцем).