Загальна характеристика теорії раціональності М. Вебера і Франкфуртської школи, знайомство з основними особливостями. Принцип усякої цивілізації як жертвування тілесністю, заперечення природного в людині заради панування над природою й іншими людьми.
Аннотация к работе
Феномен трансгресій модерну: соціально-філософський аналіз раціональність франкфуртський школаКолишня європейська історія і представлення про неї носили лінійний характер: одна культура (формація, цивілізація і т. ін.) змінювала іншу після більш-менш тривалого перехідного періоду, під час якого основа нової культури підкоряла собі передумови старих. Представлення («проект») про майбутнє носило однозначний універсальний характер і атрибутувалося не просто всьому суспільству, але людству - граничній соціальній цілісності. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в процесі дослідження вперше була розвинута соціально-філософська концепція трансгресій суспільства модерну в постмодерністській ситуації, які характеризуються послабленням ролі заключних фрагментів соціальних процесів, оскільки з них елімінуються однозначні, універсальні уявлення про майбутнє в цілому; воно (це майбутнє) постає як відкрите та поліваріантне утворення. У першому підрозділі «Технології і спонтанність» виокремлюються дві ці групи соціальних факторів, повязані з моментами стабільності і мінливості в суспільстві, й обґрунтовується їх соціально-онтологічний характер, звязаний з тим, що вони належать до сутнісних сил усякого суспільства. Формальна раціональність (раціоналізація), духовність і тілесність характеризуються різним співвідношенням у них знака («привілейованого означаючого») і чуттєвості.У дисертації представлені теоретичне узагальнення і рішення наукової проблеми сутності феномену соціальних трансгресій модерну і його ролі і місця в постсучасній соціально-історичній ситуації. Вирішення цієї проблеми насамперед зажадало зясування сутності (будь-яких) трансгресій. Це дослідження здійснювалося шляхом зіставлення процесу трансгресій з механізмом зняття (die Aufhebung). За допомогою зняття здійснюється розвиток: деяка стадія процесу перестає існувати, переходячи у вищу стадію того ж процесу. У дисертації встановлено, що трансгресії модерну являють собою редукцію парадигм модерну за допомогою елімінації заключних фрагментів, що містять однозначне й універсальне уявлення про майбутнє, атрибутуєме всьому суспільству (граничної соціальної цілісності), внаслідок чого майбутнє зявляється як поліваріантне, відкрите.