Антропологічний аналіз феномена смерті в суспільстві. Образ смерті в буденній свідомості та його роль в розвитку суспільства. Особливості інтерпретації проблеми смерті в українській філософській думці. Проблема смерті у вимірі філософської герменевтики.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова Науковий керівник - доктор філософських наук, професор професор кафедри культурології Захист відбудеться «7» грудня 2010 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.13 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова за адресою: 01030, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова за адресою: 01030, м.Смерть утрачає статус індивідуальної, а постає суспільною проблемою, що пов?язана з можливістю знищення людини у війнах або природних катаклізмах. Філософського осмислення й систематизації потребують одержані останнім часом спеціальні експериментальні знання про смерть та вмирання в галузі медицини й психології. Самовизначення української культури в загальносвітовому (зокрема, в європейському) контексті не може бути достатнім без вироблення власної антропологічної філософії, яка проектується на розв?язання цих питань, поставлених самим життям, у тому числі й ставленні до смерті, що впливає не тільки на формування духовного світу людини, але й на суспільство загалом. М.Гайдеґґер вважав, що ставлення до смерті індивідуалізує людину, оскільки смерть завжди «моя» смерть. Основними методами дослідження постають історико-філософський, який надає змогу розглянути ґенезис та історіографію проблеми смерті від античних часів до наших днів у європейській традиції; компоративний метод, що є актуальним при виявленні специфіки осмислення проблеми смерті в певні періоди розвитку філософської думки; феноменологічний метод, що полягає в розкритті поняття смерті як чинного феномена в бутті людини та в соціальному середовищі; герменевтичний метод, що передбачає проникнення в смислове значення феномена смерті в контексті культури, сприяє виявленню сенсів буття людини через її відношення до смерті; структурно-функціональний метод основну увагу зосереджує на дослідженні соціальних процесів та явищ у контексті постсакральної бінарності «життя-смерть».У першому розділі «Феномен смерті як філософсько-культурологічне явище: концептуалізація проблеми, методологія» розглядається проблема життя і смерті в історико-філософському дискурсі. Розуміння феномена смерті в різні культурно-історичні епохи систематизується наступним чином: - в античності в поглядах Аристотеля, Епікура, Платона, Сенеки, Сократа переважає онтологічний підхід до розв?язання проблеми, збагачений загостреним особистісним сприйняттям неминучості смерті в земному житті кожної людини; Звернення до філософського аспекту смерті зумовлюється історичним феноменом виникнення уявлення про смерть та потойбічне життя, надає змоги заглибитися в психологічні витоки свідомості, що впливають на формування світогляду людини та на визначення власного сенсу життя. «Філософсько-антропологічні підходи осмислення проблеми смерті в українській традиції» здійснено ґрунтовний аналіз проблеми смерті українською філософською думкою, що відбиває особливості культурного розвитку українського етносу. Вибудовується лінійна спрямованість життя-через-смерть-до-життя, тобто дзеркальна симетрія між реальністю та потойбіччям, перегукується з біблійною схемою (смерть Христа є переходом до вічного життя) і первісними уявленнями про циклічність сущого на землі (Леся Українка, М.Гримич).Проведений аналіз теми «Феномен смерті як філософсько-антропологічна проблема сучасності» надає змоги дійти основного висновку: людина, яка не усвідомлює смислу й значення смерті, не зможе зрозуміти й цінності власного життя. Ставлення до смерті як конкретної людини, так і суспільства сприяє самоідентифікації особистості. Визнання смерті важливим онтологічним елементом сприяє всебічному осмисленню місця смерті в структурі Всесвіту. Філософсько-антропологічна концепція осмислення теми смерті у вітчизняній думці ґрунтується на розумінні буття людини як цілісного життєвого світу, який передує індивідуальному існуванню людини й визначає цінності її буття, уводить її в загальний контекст онтологічної цілісності всесвіту. Головною причиною прагнення суспільства контролювати феномен смерті є намагання соціуму витіснити смерть із поля зору особистості, а отже, обмежити її вплив на процес формування людської індивідуальності.