Взаємозв’язок слова і символу як у різних компонентах суспільної свідомості, так і в суб’єктивному вияві індивіда. Соціальна зумовленість дослідження ґендерних аспектів у сучасному українському житті. Діалектика сакрального і світського вживання слова.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукРобота виконана у відділі соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України Науковий консультант - доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН Михальченко Микола Іванович, Інститут вищої освіти АПН України, завідувач відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Офіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор, академік АПН України Захист відбудеться 27 травня 2005 року о 15.30 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Львівському національному університеті імені Івана ФранкаСкладні соціально-політичні процеси в Україні повною мірою відображені в мові (слові), яка чутливо реагувала на обєктивну реальність і субєктивну специфіку учасників матеріальних і духовних баталій, хоч не завжди мала можливість долати переслідування та репресії. Зясувати особливості функціонування біблійного слова в сучасному українському суспільстві: є воно пересічним елементом лексики чи сповнене сакрального змісту; феномен слово духовний суспільство Автором запропонована класифікація структурних мовних пластів (шарів), визначених за генезою появи та за субєктами-користувачами цих різновидів мовного набутку; розглянуто взаємоповязаність раціонального та ірраціонального в слові (і мові загалом); доведено, що різноманітні субєкти соціально-культурної взаємодії значною мірою реалізують себе у слові - мовленому чи написаному, часто без відповідності слова суспільним реаліям. На основі аналізу творів красного письменства зроблено висновок, що закономірна неоднозначність їхнього впливу на підростаюче покоління зазнає негативного обтяження через конкуренцію ЗМІ, особливо телевізії, яка пропонує полегшений варіант “знайомства” з текстами, а без читання твору не буде долучення через слово до авторського задуму, до лабораторії духовного пошуку; лише через постійну наполегливу роботу зі словом через інтелектуальну напругу можливий духовний розвиток особистості. Індивід репрезентує слово як соціальний (суспільний) набуток через власну душу, де визначальними є екзистенційні засади за наявності відповідного рівня свободи в суспільстві; індивід здатний виокремити слово в його формі, надати йому нового змісту (або прийняти зміст, запропонований попередньою суспільною практикою).Необхідно зясувати деякі символічні форми (“перетворені форми”), в яких маніфестується актуалізоване осягнення духовного життя суспільства (передовсім ідеологія та психологія, мораль, релігія, мистецтво - на прикладі творів красного письменства), і символ як такий; специфіку феноменолого-герменевтичної явленості слова у його теоретичній та праксеологічній сферах, коли воно функціонує водночас як складник огрому мовної тотальності та унікальний вияв субєктивної представленості індивіда. Сучасна людська спільнота має величезний скарб, одержаний від попередніх поколінь, у якому досліджено історичну генезу та онтолого-гносеологічну явленість слова зокрема і мови загалом. У другому розділі “Прагматика мови (слова) в соціальному контексті” зясовуються особливості складної взаємодії структурних компонентів духовного життя суспільства із залученням функціонування слова (і мови загалом) до соціокультурних процесів. Докладно аналізуючи теоретичний набуток таких авторитетів, як Шлеєрмахер, Ґадамер, Дерріда, Сартр, Камю, Фуко, Барт, Ліотар, Серль та ін., автор доводить, що тотальність мови реалізується через слово, яке використовується різними структурними компонентами суспільства неоднозначно, оскільки воно завжди залучене до креативного процесу, а людська креативність великою мірою маніфестується через випадковість. Соціальний зріз функціонування слова, його життя та вияв має велике значення в житті людей, але в суспільстві кожне слово оживає в діяльності та мисленні конкретної особистості, яка додає до його обєктивної реальності свої глибокі субєктивні ознаки.