Основні типи прояву феномена "чужого" тексту в музичному мистецтві останньої третини ХХ ст. Поняття неоміфологічних інтенцій художнього мислення та рівні прояву в сучасній музиці. Композиторська інтерпретація "чужого" тексту як генетичного коду твору.
Аннотация к работе
Національна музична академія україни ім.Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Роботу виконано на кафедрі історії української музики Національної музичної академії України ім. Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент, Копиця Маріанна Давидівна, Національна музична академія України ім. Драгоманова, завідуюча кафедрою теорії та історії музики (Київ) кандидат мистецтвознавства, доцент Корчова Олена Олександрівна, Національна музична академія України ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України ім., часу полістилістичного “вибуху”, головною метою в осягненні явища було дослідження музичної “матерії” (рівнів засвоєння запозиченого матеріалу, особливостей нової стильової якості культури), то сьогодні виявляється актуальним детальне вивчення його семантичного наповнення, пошук аспектів, що допомагають осмислити глибинну сутність, виявити в тотальній варіативності “чужого” тексту відбиток деяких глобальних тенденцій культури сучасної епохи. Введення аспекту неоміфологічних інтенцій художнього мислення, тобто свідомої спрямованості сучасного творчого мислення до міфологічного світорозуміння, симптоматично виникає при аналізі культурної ситуації і феномена “чужого” тексту в ній. Оригінальний варіант перетину відмічених “смислових шарів” можна простежити в сучасній інструментальній музиці, де звернення до “чужого” тексту відзначено неоміфологічними інтенціями художнього мислення. Мета дослідження - виявити сутність та рівні прояву неоміфологічних інтенцій художнього мислення в сучасних музичних композиціях з включенням “чужого” тексту. Основні завдання дослідження: - характеризувати основні тенденції у вивченні неоміфологічних ознак сучасної епохи в філософії, науці про культуру, музиці;Мелетинський)); 4) поетика тотожності, прагнення до зняття опозицій (виявляється, зокрема, через рису постмодерністської доби, що віддзеркалює ситуацію міфу - спробу подолання опозиції “реальність-текст”, в якій всеохоплюючим стає Текст); 5) акцентування уваги на циклічних процесах в культурі, на вічному поверненні та повторенні; 6) відбиття міфологічної категорії світу поза часом, але в часі, в якому минуле, теперішнє й майбутнє не розділені і перебувають в єдиному вимірі (через художнє моделювання часу: його зупинки, подолання, поєднання різних часових вимірів тощо); 7) насичення окремих явищ музичної культури минулого значенням міфологічної парадигми і поєднання в творах діахронного аспекту ("память" про минуле) і синхронного (пояснення сучасності й майбутнього). Джойса): 1) міф принципово не являє собою єдину лінію оповіді і єдину точку зору тексту, він складно співвідноситься з іншими міфами, темами історії та сучасності; 2) в ролі міфу часто виступають тексти творів мистецтва (“чужий” текст), і сутність неоміфологізму полягає в тому, що міфи і тексти мистецтва відіграють роль кодів, за допомогою яких осмислюється дійсність. Серед шляхів проявлення неоміфологічних інтенцій у сучасному музичному мистецтві можливі такі: апелювання до міфу як до особливої оповідної структури та сучасне інтерпретування його змісту; звернення до міфологічних категорій, опозицій, ототожнень і спроба їх музично втілити; новий аспект - зверення до творів минулого (“чужого” тексту) як до “парадигм” музичного мистецтва та вибудова задуму власного опусу в діалозі з ними. Але в мистецтві даного періоду виявляються твори, в яких спрямування до стилю видозмінюється, набуває особливої форми і замінюється установкою на твір, на імя композитора-автора запозиченого тексту. Основні принципи нового варіанту функціонування запозиченого тексту в структурі та семантиці твору: • У функції генетичного коду виступає текст одного твору того чи іншого композитора; він мислиться як єдине ціле з новою композицією і принципово незамінний на який-небудь інший текст, близький за змістом чи стилем.Феномен “чужого” тексту в сучасній культурі та музиці полягає не лише у “зовнішньому” широкому розповсюдженні в художній практиці, а головним чином, у його зростаючій ролі у “внутрішніх” інтелектуальних процесах самопізнання через “само-розуміння-в-іншому” (Г. Його сутнісні характеристики свідчать про існування неоміфологічних інтенцій художнього мислення, що проявляються на таких рівнях: - структурному: у способі включення "чужого" тексту в авторський та логіці його функціонування в драматургії твору, які типологічно схожі зі структурним рівнем включення міфологічних знаків в неоміфологічну оповідь; семантичному: у специфічному позначенні імені композитора (через міфологічне ототожнення з твором автора), що трактується тут як символ високого мистецтва, його виток, як "парадигма" сучасності; Прояв неоміфологічних інтенцій у музиці крізь призму “чужого” тексту зустрічається не тільки в творах, де він виступає генокодом композиції, а й при інших варіантах роботи із запозиченим матеріалом.