Визначення православного храму як багатовимірної соціально-культурної цілісної системи. Обґрунтування правомірності і необхідності існування традиційних і нетрадиційних концепцій храму у філософії культури. Символіка православної храмової архітектури.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукСпецифіка дослідження складається з того, що при зіставленні поглядів на храм різноманітних наук і світоглядних шкіл православний храмовий феномен розглядається як цілісна багатовимірна соціокультурна система. Типологізовано ієрархію значень православного храму і висунуто гіпотезу про його загальнокультурний категоріальний статус. Запропоновано структуру функцій православного храму, що не ставляться в один ряд через неоднорідність, різноплановість, різноманітну значеннєву наповненість, а розглядаються через призму виділених раніше соціокультурних інтервалів храму. Проведене філософське дослідження храму як соціокультурного феномена дозволило не тільки описати його структуру і складові елементи в їхній взаємодії, виділити функціональний аспект, показати як традиційні, так і нетрадиційні історико-культурні, релігійно-філософські концепції, але і поставити нові завдання перед гуманітарною наукою. Проанализировав структуру феномена храма, установив, что данное понятие не может иметь однозначного толкования при включении данного текста в социокультурное поле, мы пришли к таким выводам: храм - основной смыслообразующий архетип православного типа духовности;Це широке поняття розкриває людину як істоту, глибоко укорінену в культурі, що має високий ціннісний потенціал. У сучасній культурно-історичній перспективі філософське осмислення кола питань, повязаних із наявністю або відсутністю духовності, - не просто актуальна тема теоретичних вишукувань, але і практична вимога сучасного громадського життя, що характеризується не тільки переплетінням культур, розмиванням традиційних підвалин міжкультурного порозуміння, але і загостренням почуття національного самозбереження і розвитку національних культур. Введення храму в аналітичне поле філософії культури становить труднощі у звязку з відсутністю відповідної наукової традиції, лексики, категоріального і понятійного апарату Храм був обєктом вивчення окремих наук (переважно релігіо-і мистецтвознавства) і звичайно розглядався односторонньо, у якійсь одній іпостасі. Православний храм являє собою багатовимірну цілісну систему, що певним чином акумулює загальнолюдські цінності, тому актуальність комплексного філософського аналізу, рефлексії і вивчення філософської храмової концепції очевидна. Таким чином, актуальність дослідження визначається необхідністю адекватного розуміння й осмислення процесів повернення й актуалізації втрачених, забутих або насильно витиснутих із суспільної свідомості і практики духовних цінностей національної культури, до числа яких входить і храм, а також просвітительськими завданнями сучасної освіти при розробці курсів філософії культури, соціальної філософії, культурології, естетики, етики, релігієзнавства і мистецтвознавства.У першому розділі "Філософська концепція храму: основні джерела і напрямки" з урахуванням можливості багатозначного тлумачення терміна "храм" розглянуті всі закладені в ньому змісти, простежений генезис храмового феномена в історії культури виходячи із сформованого в сучасній науці історико-культурного ланцюжка ""Давній Схід - Античність - Середньовічний Захід і Візантія - Русь"", а також визначені розходження храмів і храмових концепцій усередині християнської традиції. Трубецькой розуміє храм як той початок, що повинен панувати у світі, а всесвіт повинен стати храмом. Федоров пропонує обєднати в храмі меморіальний (храм-музей), педагогічний (храм-школа) і комунікаційний (храм як собор) аспекти у своїй ""спільній справі"", спрямованій на відродження всіх попередніх поколінь людей, що жили коли-небудь, на Землі, - це і є його оригінальне розвязання проблеми ""соборністі"". Відповідно до цього віровчення трьохчастковий розподіл пронизує всі структури храму: по вертикалі - це підстава, тіло (корпус) храму і його завершення, а по горизонталі - притвор, середня частина (власне храм) і вівтар (символ області Бога, де можуть знаходитися тільки священнослужителі). Форма плану храму має символічне значення: прямокутний у плані храм символізує корабель порятунку (або хрест, що лежить у його основі); круглий - символ всесвітнього загального і вічного значення православя (коло - символ вічності); восьмикутник нагадує сяйво Віфлеємської зірки, яка привела волхвів до яслей немовляти Ісуса.