Значущість мови як інструменту міжособистісної взаємодії і суспільної комунікації. Значні розбіжності в концептуальних підходах щодо генеалогії мови, ієрархії її змістовних пріоритетів, соціокультурного покликання і функціонального діапазону мови.
Аннотация к работе
Феномен мови у дзеркалі світоглядних пріоритетівЗ цього приводу Гайдеґґер іронізував: людина намагається справити враження, нібито вона - творець і повелитель мови; насправді ж мова завжди була і назавжди залишиться володарем людини. З цього приводу Людвіг Вітгенштейн констатував: «Межі моєї мови означають межі мого світу» [2, с. Зникнення тієї чи іншої мови означає втрату для людства не просто певних слів і звуків, а частини ментальних можливостей. Усна форма мови репрезентує живу мову, яка набагато тісніше й органічніше повязана з дійсністю, ніж її графічна система запису - писемність у власному розумінні слова, - умовний характер якої (будь-яке слово будь-якої мови можна записати за допомогою різних систем нотації: кирилицею, латиницею, деванагарі, ієрогліфами, різними способами фонетичної транскрипції і т. ін.) здатний істотно посилюватися залежно від специфіки самої системи, її історичного статус-кво і т. ін. Больнов виокремив декілька причин звернення філософів до мови, а саме: 1) вплив мови на світогляд людини; 2) кожна мова - носій особливого, неповторного світогляду; 3) кожна людина мислить, відчуває, сприймає і вибудовує своє життя так, як це їй підказують форми конкретної мови; 4) мова впливає на дійсність, формує і перетворює її; 5) формування сутності людини повязане з мовою.