Систематизація знань і виявлення проблем пов’язаних з феноменом людської тілесності в психології. Феноменологія й структура образа тілесного "Я". Вегетотерапія В. Райха. Теорія активної уяви К.Г. Юнга. Біоенергетика А. Лоуена. Техніка Ф.М. Александера.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Загальна психологія» на тему: «Феномен людської тілесності в психології»Актуальність проблеми полягає у тому, що дослідження тілесності є обовязковим елементом сутності людини у всіх різноманітних характеристиках його існування, однак існує проблема, яка повязана з відсутністю цілісної глибокої концепції людської тілесності в соціально-гуманітарних науках, зокрема психології. Враховуючи актуальність проблеми, мною була обрана наступна тема кваліфікаційної роботи: «Феномен людської тілесності в психології». Мета роботи - дослідити феномен тілесності в теоретичній і практичній психології.Тіло - один із самих захоплюючих і складних предметів, якими займаються науки про людину й про суспільство. У Великому тлумачному словнику російської мови тіло визначається як фізична матерія, речовина, що заповнює певну частину простору, окремий предмет у просторі; частина простору, обмежена з усіх боків; організм людини або тварини в його зовнішніх фізичних формах і проявах; фізичний початок у людині на противагу духовному (страждати не тілом, але духом); частина людської фігури від шиї до ніг; тулуб, корпус; останки померлої людини, мертва людина, труп. Тіло як матеріальний субстрат, значимий для вивчення й розуміння психічних процесів, розвитку людської свідомості, усе більш широко вивчається психосоматикою, психофізіологією, тисячоріччя нараховує практична «робота» з тілом в області медицини, оздоровчих технологій і т.д. «Тіло перебуває в саморусі, розвивається, завдяки цьому здобуває здатність до самовизначення, помічає себе, стає для самого себе предметом, розвертається у відповідній якості, взаємодіє з іншими субєктами, іншим тілом». По Адлеру питання стоїть ні "Як свідомість впливає на тіло?", ні "Як тіло впливає на свідомість?", а скоріше "Як особистість використовує тіло й свідомість при досягненні цілей?": «можна було б припустити, що для визначення того, де лежать інтереси дитини, нам потрібно тільки зясувати, який орган є дефектним.Вільгельм Райх належав до послідовників психоаналітичної теорії З.Фрейда. У той час, коли він тільки починав свою практику, Райх мав багато клієнтів, не здатних розкривати свої внутрішні асоціації, - вони не могли структурувати свої думки й почуття. Він помітив, що їм властиві різні тілесні й мязові опори, і тому почав аналізувати ці опори. Він міркував про те, що слова й мова тіла можуть мати різне значення. «Розпускаючи» мязовий панцир, він допомагав пацієнтові визволити почуття й напруги в тілі.Карл Густав Юнг, автор аналітичної психології, у своїй теорії «активної уяви», довів, що творчість і фантазія роблять зцілювальний ефект. У його теорії «активної уяви» («Active Imagination») приділялася велика увага терапевтичному значенню творчої дії. Він думав, що фантазії й почуття, які піднімаються від примітивного несвідомого, можуть розвиватися через символічне вираження художніх форм. Почуття, для яких не вистачає слів, мають символічну мову виявлення - живопис, малюнок, танець. Пункт відправлення в активній уяві - емоційний стан, що може приймати форму образа зі сну, уривка фантазії й внутрішнього голосу або просто поганого настрою.Лоуэна робота з пацієнтом складається із двох джерел - аналізу особистої історії й роботи із хронічними напругами в тілі. Цей конфлікт виникає із протиріччя між принципом задоволення, що лежить в основі біологічної природи людини, і реальністю, у якій можуть зустрічатися обмеження або навіть заборони - в основному соціальної природи. Конфлікт представлений не тільки в психіці людини, але обовязково й у його тілі, оскільки є результатом зіткнення двох тілесних рухових імпульсів - імпульсу, спрямованого на досягнення задоволення, і імпульсу, що забороняє або обмежує це. Як правило, одинична заборона не створює хронічної напруги, але якщо ситуація заборони є постійної, то заборона засвоюється, переходить у внутрішній план і стає «внутрішньою нормою» поведінки. Однак імпульс, що не одержав задоволення, не знайшов виявлення (тобто не відбувається розрядки дією), і тоді для дотримання соціальних норм людині виявляється необхідним витрачати зусилля не тільки власно на дії, але й на втримання самого себе від ненормативної, «ненормальної» поведінки.Спостерігаючи за собою в дзеркалі, Александер виявив, що втрати голосу були повязані з гнітючим рухом голови назад і вниз. Навчившись пргнічувати цю тенденцію, він перестав страждати від ларингіту; крім того, вилучення тиску на шию зробило позитивну дію на все його тіло. У наслідку, Александер створив техніку навчання інтегрованим рухам, засновану на врівноваженому відношенні між головою й хребтом. Вчителі Александер техніки допомагають своїм клієнтам усвідомити, що провокує повторювану тілесну проблему, аналізуючи не просто симптом, але звички руху всього тіла. Взаємини між головою й хребтом в Александер техніці мають важливе й першорядне значення для экологічног
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ ТІЛЕСНОСТІ В ГУМАНІТАРНИХ НАУКАХ
1.1 Тіло й тілесність людини
1.2 Феноменологія й структура образа тілесного «Я»
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ РОБОТИ З ТІЛОМ У ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ