Етапи становлення і особливості проблеми ідентичності в контексті життєвого світу. Культурна ідентифікація як сутнісний вимір людського буття. Соціолінгвістичні аспекти і нові контексти ідентифікації в умовах техногенно-комп’ютерної цивілізації ХХІ ст.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.Робота виконана на кафедрі культурології Національного педагогічного університету імені М.П. Мєднікова Галина Сергіївна, Національний педагогічний університет імені М.П. Офіційні опоненти доктор філософських наук, професор, Афанас?єв Юрій Львович, Державна Академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності; Захист відбудеться «8» вересня 2009 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.13 у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова за адресою 01601, м.Дедалі стає ясніше, що людина майбутнього буде здатна обирати для себе особистісні засоби культурного втілення, а отже - особистісні засоби культурного існування за рахунок примноження форм культурної маніфестації власного «Я», експериментування з ідентичністю, утворення та відтворення численних «варіантів себе». Застосуванню поняття ідентичності передував термін «ідентифікація», котрий використовувався З. Термін «ідентифікація» у подальшому застосовувався в контексті соціально-філософських досліджень для позначення одного із механізмів соціалізації, сутність якого полягала в набутті індивідом почуття ідентичності як кінцевого результату даного циклу ототожнення себе з соціальною групою. На теоретичне опрацювання проблем ідентичності значно вплинув постмодерністський дискурс, який повязується з концепціями «пост-фрейдистської» філософської антропології та „структурного психоаналізу” Ж. У сучасній гуманітаристиці посилюється увага до культурних аспектів ідентичності, що дозволяє виокремити в ідентичності її ціннісно-смислову складову і обґрунтувати поняття культурної ідентичності.У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначається його основна проблематики, мета, завдання, методологічна основа, обєкт та предмет, характеризується наукова новизна та практичне значення здобутих результатів.«Формування теоретико-методологічних основ аналізу проблеми ідентичності в філософсько-історичному аспекті», - досліджено динаміку формування змісту поняття «ідентичність», який повязується з конституюванням у західноєвропейській філософській традицій дискурсу тотожності як позначення сутнісного звязку між макро-і мікрокосмосом, духом і природою, мисленням і чуттєвістю. Філософська традиція осмислення сенсу людського буття на тлі причетності людських сутнісних сил до безособистісного «Єдиного» сягає часів античності, посилюється в Середньовіччі й вимагає від мислителів інтеграції проблеми в напрямку теоретичного аналізу співвідношення категорій сутності й існування. Утім проголошеному принципу пізнавальної активності людини суперечила успадкована від минулого методологія осмислення людської сутності крізь призму абстрактного принципу тотожності, завдяки чому змістовність людського існування підпорядковувалася виключно структурам розумової активності, а сутнісні виміри людської ідентичності вилучалися із сукупності людського здійснення буття. У відповідності до концептуальних зрушень подальший науковий аналіз питань ідентичності в філософії був спрямований в напрямку теоретичного аналізу опозиції «життя - культура», в якій життя набувало сенсу «дійсного» людського буття, а культура виконувала суперечливі функції щодо нього. Культурна ідентичність у даному випадку постала як універсальна форма самоусвідомлення людини, що ідентифікує себе з іншими в просторі культурного життя й культурного творення соціальних спільнот різного рівня, за умов наявності спільних духовних образів та існування духовного звязку між членами даних спільнот.Соціологічними дослідженнями поняття «життєвий стиль» використовується, як синонімічне поняттям образу життя, життєвої форми (роботи М. Сьогодні феномен вибору свого «стилю життя» кваліфікується як складова загального переходу від центрованих «порядків» життя до де-центрованого плюралізму життєвих форм, позбавлених домінуючого вектору. Зазначається, що життєвий стиль виявляє процесуальність пошуку ідентичності й одночасно стає тією стійкою домінантою, що за сучасних умов цементує «точкову» модель ідентифікації субєкта. З точки зору комунікативних інтенцій «стиль життя» слугує визнанню й розумінню образу людської «самості» в культурному просторі, сприяє налагодженню відкритих діалогічних стосунків з іншими. «Інтертекстуальність сучасного мистецтва як антропологічна стратегія формування «нової» ідентичності», - розглянуті окремі положення фундаментальної теорії мультиверсуму, що дозволило на теоретичному рівні звернутися до моделі «мультивідууму» (М.Процес усвідомлення себе здійснюється через ототожнення індивіду з певним етносом, соціальною групою, що дозволяє людині оцінювати своє життя, соціальні звязки у системі «Я - Ми», «Ми - Вони».