Закон життя князів Острозьких, заснування братств. Діяльність Костянтина-Василя Острозького у релігійному та культурному житті. Острог ХVІ-ХVІІ ст. та перший освітній центр України. Розвиток книгодрукування в Острозі. Роль князя у полемічній літературі.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Актуальність теми визначається національно-культурним і духовним відродженням України в умовах незалежності, демократичними і гуманістичними процесами, які відбуваються в суспільстві мі;конфесійними конфліктами, проблемами створення єдиної української церкви. Водночас ще не до кінця усвідомлений сучасниками вплив громадсько-культурної діяльності князя Костянтина-Василя Острозького на долю і культуру українського народу. Предметом - християнсько-державницька роль Костянтина-Василя Острозького в умовах кризи православної церкви на території Польського королівства XVI ст., меценатська та просвітницька діяльність князя, його роль в українській полемічній літературі другої половини XVI - початку XVII ст. Мета курсової роботи полягає в аналізі громадсько-культурної діяльності найвизначнішого представника роду Острозьких та усвідомлення його впливу на долю і культуру українського народу. Проаналізувати християнсько-державницьку роль Костянтина-Василя Острозького в умовах кризи православної церкви на території Польського королівства XVI ст.Ні у кого з дослідників не виникає сумніву у тому, що останній найвидатніший представник князівського роду Острозьких, Василь-Костянтин, усвідомлював себе русином-українцем, навіть перебуваючи у силовому полі польської освіти та культури. Толерантність і терпимість були законом життя дому князів Острозьких. Ніхто не може бути другом царя, як має приязнь з його неприятелями і держить їх, як за пазухою змія; тричі молю тебе, перестань так поступати, будь подібним праотцям своїм у ревності благочестя [26, с. Треба віддати належне ченцям цього ордену: поставивши за мету будь-що латинізувати і денаціоналізувати Україну, а Польщу перетворити в опору католицизму, який відділяв би християнський світ від "дикунів-рутенів", вони обрали зручний для цього момент: православна церква, спроможна врятувати Україну від полонізації, переживала глибоку кризу. Неуцтво або, як тоді казали, "велике грубіянство і недбалость" нижчого духовенства, занепад монастирів і цілковите забуття давнього руського анахоретизму, аморальне життя ієрархів, грубий "переступ ними канонів і переказів церковних", абсолютне нехтування своїми пастирськими обовязками привели православну церкву на край прірви.І це було властивим не тільки Київській митрополії і для православя загалом. Треба памятати, що церква була одним з найбагатших феодалів, і порядки, які діяли у феодальному суспільстві, не могли оминути її. Український священик у більшості своїй щодо виховання був мужиком: не вмів себе поводити, як слід, не було про що з ним поговорити. Годі було зясовувати, як відзначають сучасники, де частіше бували деякі священики: у церкві чи в корчмі. Даючи характеристику тодішнім православним владикам, дослідник цього періоду з життя православної церкви український історик Орест Левицький підкреслював, що більшість з них була байдужою до релігії, наприклад, луцький єпископ Кирило Терлецький.При братстві завели друкарню, школу, лікарню. Це була одна із форм консолідації широких верств населення у боротьбі за соціальні і національні права, за збереження національної самосвідомості, основ моралі, етики, духовного багатства. Патріарх, закладаючи братство, наділив його правом наглядати, як духовні та світські особи виконують свої обовязки. Незважаючи на це, патріарх Єремія, проїжджаючи через Південну Русь у 1589 році, підтвердив та ще більш розширив права Львівського братства: позбавив його залежності від місцевого владики, не дозволив відкриття інших шкіл, крім школи в братстві, залишив братству право нагляду за єпископським судом. Не тішило українське духовенство й те, що, перебуваючи під турецькою владою, патріарх постійно вимагав фінансової допомоги, яку збирав на українських землях.У своїх посланнях патріарх Пігас неодноразово висловлює задоволення діяльністю нашого князя на користь православної церкви і просить не залишати цих починань, порівнюючи його з візантійським імператором Костянтином Великим. Князю Острозькому присвятив свій твір "Про єдність церкви божої" Петро Скарга, добре розуміючи вагу магната в боротьбі за обєднання католицизму та православя. Схильність останнього до діалогу конфесій, заклик до використання занепадаючим православям, особливо на середньому та нижчому пастирському рівні, інтелектуальних, філософських, богословських, загальнокультурних здобутків католицького Заходу розцінювалися Скаргою як повна підтримка князем ідеї злиття обох конфесій. З погляду Скарги, таке обєднання мало відбуватися під егідою Риму, щоб нести, так би мовити, світло Заходу в темряву занепалого Сходу. Як уже говорилося, світський патронат, ставропігія братств із правом контролю над єпископами, неспроможність східних патріархів оздоровчо впливати на зболений організм української церкви, загроза її латинізації та спольщення, тиск Москви - нагально вимагало динамізації церковної форми, зміни спо
План
Зміст князь острозький освітній полемічний
Вступ
Розділ 1. Християнсько-державницька роль К.-В. Острозького
1.1 Толерантність і терпимість - закон життя дому князів Острозьких
1.2 Криза православної церкви на території Польського королівства XVI століття
1.3 Заснування братств - важливий крок на шляху пробудження життя українського народу
1.4 Діяльність князя у релігійному та культурно-національному житті
Розділ 2. Князь Костянтин-Василь Острозький - великий меценат і просвітник
2.1 Острог XVI-XVII ст. - перший в Україні науково-освітній центр
2.2 Словяно-греко-латинська академія - перший вищий навчальний заклад на теренах Східної Європи
2.2.1 Заснування і становлення академії
2.2.2 Викладацький склад Острозької вищої школи
2.2.3 Роль представників Острозького культурно-ідеологічного центру у формуванні нового типу духовності
2.2.4 Бібліотека Острозької Академії
2.3 Розвиток книгодрукування в Острозі
2.3.1 Іван Федорович - основоположник книгодрукування на землях України
2.3.2 Видання Острозької друкарні
2.3.3 "Острозька Біблія" і зростання національної свідомості, зміцнення позицій рідної мови у змаганнях з латинізмом
2.3.4 "Острозька Біблія" - рукотворний памятник В.-К. Острозькому
2.4 Роль князя Костянтина Острозького в українській полемічній літературі другої половини XVI - початку XVII століття
2.5 Князь Костянтин-Василь - цементуюче начало Острозького культурно-освітнього центру
Висновки
Бібліографія
Додаток 1. Хроніка подій на українських землях за доби князя