Дослідження процесу зародження, формування й особистісного становлення митця на матеріалі ліричних творів Ліни Костенко. Аналіз психологічних особливостей художнього мислення, емоційної та раціональної сфер, уяви, пам’яті, що втілені в поетичних образах.
Аннотация к работе
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченко Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української літератури та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Клочек Григорій Дмитрович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри української літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Штонь Григорій Максимович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії української літератури та шевченкознавства, професор; Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м.Загальновизнаним є той факт, що художність твориться лише талантом. Вдивляючись у них, поетеса замислюється над різними проблемами: митець і влада, митець і суспільство, доля митця, роль і значення рідної землі для справжнього художника тощо. Є всі підстави твердити, що власне в розгадці таланту того чи того митця знаходиться ключ до розуміння багатьох складових його творчої своєрідності, саме цим і зумовлюється актуальність нашого дослідження. · простежити образне втілення дитинства митця та процес формування особистісного відношення до світу; · окреслити домінантні риси особистості митця, що дозволяють реалізувати художній талант.У другому розділі “Витоки й формування художнього таланту” досліджено зародження, формування й становлення особистості митця. Усвідомлення цього факту дозволяє, подекуди змушує, ліричну героїню дивитися на сучасний їй світ, на своє життя крізь призму неперервного звязку поколінь, зокрема поколінь мистецьких. Відчуття причетності до власного роду й до народу сприяє формуванню і ствердженню органічної особистої відповідальності, що є, безперечно, однією з визначальних рис художнього таланту ліричної героїні Ліни Костенко. Разом з тим війна все-таки не змогла перекреслити той чарівний, гармонійний світ перших років життя (“Я виростала у садах”, “Пригадаєш забуту казку”, “Слайди”), які супроводжують й освітлюють весь земний шлях ліричної героїні Ліни Костенко, дають силу й наснагу боротися з численними і, на перший погляд, незборимими життєвими труднощами, тоталітарно-бюрократичними перепонами, невтомно внутрішньо вдосконалюватися, сягаючи в художньому самовираженні найвищих вершин духу. Печаль у художньому світі Ліни Костенко породжується багатьма чинниками: і конечною присутністю людини в цьому світі, і вражаючою чулістю, і глибокими переживаннями через нереалізованість людиною свого потенціалу, і національними болями, що зумовлені безпамятством та відсутністю патріотизму в суспільстві.Зясовано, що концептуальні підходи авторки до проблеми - багатогранні й водночас цілісні: у її художньому світі реалізуються аспекти психології творчості, особистісного становлення, генетичної передачі духовності, глибинного звязку з ментальністю нації, пізнання буття в земних вимірах. Проте самоусвідомлення мистецького покликання супроводжується пошуком власної суті, коли необхідно долати егоїстичну обмеженість, відкриваючи у своїй душі джерела любові. Адже егоїстичне в житті реалізується владними, офіційно-художніми спонуками, а також елементами побутового, некритичного мислення, що прирікає людину на відчуження від свого сокровенного “я”. Усвідомлено відкидаючи ці форми, обираючи з дихотомії мати чи бути останнє, сповідуючи свій ідеал, митець актуалізує психологічні особливості поетичного таланту: надзвичайну душевну чутливість, імператив духовного пошуку, дивовижну емоційну память, творчу уяву. Свобода й відповідальність, память і печаль, чулість і мужність, боротьба й оптимізм виводять творця на особистісний рівень самореалізації, що дозволяє оприявити глибинний звязок художнього таланту з колективною памяттю.