Головні чинники успіху фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків", реставрація звуку та зображення. Аналіз політичних та історичних контекстів стрічки. Заклик протестувати проти арештів української інтелігенції. Естетичні проблеми екранізації фільму.
Аннотация к работе
Феномен фільму «Тіні забутих предків» у контексті розгляду мови повісті й кінокартини4 вересня 2015 р. цю стрічку одночасно було показано в обласних центрах; організовано тематичну виставку, видано буклет про історію створення фільму; у Верховинському районі Івано-Франківської області, де знімалася картина, проведено урочисті заходи.Та, незважаючи на заслужену увагу, залишається досить багато незясованого як в природі тканини самого фільму (зокрема, його мовотворчого впливу на кінематограф), так і в обставинах його появи: як міг постати такий кінотвір за часів фактичного згортання «відлиги», боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», релігійною атрибутикою, народною обрядовістю, утисками української мови? Ще до початку роботи над фільмом режисер Сергій Параджанов зізнавався, що давно мріяв створити фільм, в якому на повний голос можна було б розказати про поетичну, талановиту душу українського народу, і, не приховуючи власних амбіцій, ще до початку зйомок заявляв, що це буде щедевр! Наголошується, що фільм не має нічого спільного зі звичними «утриманськими» екранізаціями і являє собою самостійний твір мистецтва, який своєю художньою сміливістю і «непередбачуваністю» вкинув у глибоке сумяття ту частину «поціновувачів», якій в кіно понад усе до душі фотомонтажна благовидність і оповідна рутина. Але часи змінюються, і в день 50-літнього ювілею премєри «Тіні забутих предків» стрічка демонструвалася на Першому національному каналі ТУ, де автори допису на сайті каналу пояснюють глядачеві головні чинники успіху фільму: «Коли по обидва боки камери творять генії: з одного - Сергій Параджанов, а з іншого - Іван Миколайчук, зявляється фільм, який півстоліття нікого не лишає байдужим... Кінотвір розглядався у кількох розрізах: англомовних досліджень українського поетичного кіно (Ольга Брюховецька), ролі художників у створенні стрічки (Ольга Петрова), звукової складової образності (Оксана Бут), стилю Сергія Параджанова (Сергій Тримбач), національного як загальнолюдського (Лариса Брюховецька); аналізувалися політичні та історичні контексти (Роксолана Свято), рецепція фільму у Польщі (Олена Бабій), його світовий контекст (Анастасія Пащенко), бібліографія (Наталія Казакова); повідомлялося про діяльність музею фільму «Тіні забутих предків» у Верховині, наявність маршруту екскурсій місцями Карпат, де знімався фільм (Василь Нагірняк).