Визначення ролі антигенної мімікрії пептидів ВІЛ-1 і вуглеводовмісних біополімерів мікроорганізмів у взаємодії ВІЛ-1 з клітинами. Вивчення можливості застосування деяких лабораторних показників як побічних маркерів прогнозування перебігу хвороби.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукНауковий керівник: доктор медичних наук Рибалко Світлана Леонтіївна Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського АМН України, завідувач лабораторії контролю якості імунобіологічних препаратів Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Руденко Адель Вікторівна Інститут урології АМН України, завідувач лабораторії мікробіології, вірусології та мікології доктор біологічних наук Швед Анатолій Давидович Інститут молекулярної біології та генетики НАН України, завідувач лабораторії молекулярної вірусології Захист відбудеться "18" жовтня 2006 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.233.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті мікробіології і вірусології ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту мікробіології і вірусології ім.За наявними оцінками, рівень інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) серед громадян нашої країни віком 15-49 років складає майже 1,4 %, а темпи поширення хвороби найвищі серед країн Європи та СНД (Вовк та ін., 2002; Гураль та ін., 2005). На думку ряду дослідників, антигенна мімікрія становить одну з причин розвитку імунних порушень - найважливішого чинника імунопатогенезу ВІЛ-інфекції (Жилинская, 2002; Alcami, 2003; Bisset, 1994; Tortorella et al., 2000). Розуміння механізмів репродукції ВІЛ-1 та його взаємодії з клітинами допомогло розробити лікувальні препарати, які гальмують активність зворотної транскриптази, транскрипцію РНК з провірусної ДНК та синтез білків ВІЛ; однак викорінення вірусу в інфікованих осіб, як і раніше, залишається недосяжним. Отже, нові дані про роль феномену антигенної мімікрії у патогенезі ВІЛ-інфекції допоможуть розкрити основи вірулентності вірусу та розробити підходи до створення ефективних лікувальних і профілактичних засобів, удосконалити комплексну терапію хвороби. Громашевського АМН України, лабораторії контролю якості імунобіологічних препаратів і лабораторії вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції: "Створення панелей типоспецифічних сироваток А, В, С-ВІЛ на основі розробки тест-системи для серотипування ВІЛ" (номер держреєстрації 0197V000775"; "Епідеміологічні особливості розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні та наукове обґрунтування стратегії її лабораторної діагностики" (номер держреєстрації 0101V002327); "Молекулярно-біологічні особливості збудників опортуністичних інфекцій бактеріальної природи, стійких до антибіотиків, у хворих на СНІД" (0102V000571); "Створення ефективних композицій препаратів проти ВІЛ та опортуністичних інфекцій при СНІДІ з урахуванням їх механізмів дії" (номер держреєстрації 0197V000541); "Наукове обґрунтування інформаційного забезпечення епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією в Україні" (номер держреєстрації 0104U000213); "Вивчення антивірусної дії новостворених препаратів для лікування СНІДУ та опортуністичних інфекцій (герпес, гепатит С) з урахуванням нових механізмів їх дії" (номер держреєстрації 0105U000017).Вперше доведено, що мікроорганізми Staphylococcus aureus, Vibrio cholerae, Neisseria meningitidis та Bacillus subtilis продукують вуглеводовмісні біополімери - мімікрини, антигенно подібні до пептиду р17 ВІЛ-1. Встановлено, що мімікрини являють собою білково-вуглеводні комплекси: білкова частина мімікрину S. aureus містить 17 амінокислот, інших біополімерів - 3-4 амінокислоти. За вмістом вуглеводного компоненту біополімери поділяються на 2 групи - манозозбагачені (мімікрини S. aureus і N. meningitidis) та галактозозбагачені (мімікрин V. cholerae). Встановлено, що мімікрини S. aureus, V. cholerae, N. meningitidis та B. subtilis пригнічують репродукцію ВІЛ-1 у культурі клітин МТ-4/ВІІІ та МТ-4 - зареєстровано зменшення інфекційного титру вірусу на 5,0 lg ІД50 за умов хронічної (культура клітин МТ-4/ВІІІ) та на 2,0-3,0 lg ІД50 - за умов гострої інфекції (культура клітин МТ-4).